Екзистенційно-кризовий. Карантин
Писати про кохання о 3.55 ранку
Забувати помити голову і засинати без подушки
Сни – чортове колесо при заході сонця,
Яке обертається, як простір з планетою,
Коли ти щоденно молишся,
Постишся,
Хоча всім кажеш, що вегетаріанство –
нова епоха,
відкидаєш моду і як в найкращій повісті
Розписуєш як і коли ти до цього прийшов
Та як закінчиш
Хто буде головними героями
І які овочі пані Олівія подасть на ланч
Що буде з фієстою під час карантину
Чи зміниться світ
Під твоєю ковдрою,
З якої не вилазиш вже третій тиждень:
Самоізоляція – вихід з себе,
Самокатування – вихід ззовні,
Стук у вікно чи то тріск із неба –
Наближається дощ з страхітливим громом,
Зупиняється димом із моїх заводів,
Зупиняється смогом з сигаретних фабрик
Кольору зелених радянських кросів,
Які діставали собі по блату
У роки дитинства червоних стягів,
Про яке сьогодні – хоч плач і смійся,
У роки морального декадансу
Для нас починалась нова ремісія:
Всі збирались разом, спивались сидром,
Час новітніх вражень, античних фото,
Но носі вже квітень, 20 років стигнуть
Маминою їжею, планами з роботою,
За спиною гори вже, спереду – апострофи,
Букви ледь ще пишуться, пульс останній міряєш,
Забуваєш правила нОвого правопису,
Забиваєш паніку:
віриш
спиш
надієшся.
23.03./11.04.20
Писати про кохання о 3.55 ранку
Забувати помити голову і засинати без подушки
Сни – чортове колесо при заході сонця,
Яке обертається, як простір з планетою,
Коли ти щоденно молишся,
Постишся,
Хоча всім кажеш, що вегетаріанство –
нова епоха,
відкидаєш моду і як в найкращій повісті
Розписуєш як і коли ти до цього прийшов
Та як закінчиш
Хто буде головними героями
І які овочі пані Олівія подасть на ланч
Що буде з фієстою під час карантину
Чи зміниться світ
Під твоєю ковдрою,
З якої не вилазиш вже третій тиждень:
Самоізоляція – вихід з себе,
Самокатування – вихід ззовні,
Стук у вікно чи то тріск із неба –
Наближається дощ з страхітливим громом,
Зупиняється димом із моїх заводів,
Зупиняється смогом з сигаретних фабрик
Кольору зелених радянських кросів,
Які діставали собі по блату
У роки дитинства червоних стягів,
Про яке сьогодні – хоч плач і смійся,
У роки морального декадансу
Для нас починалась нова ремісія:
Всі збирались разом, спивались сидром,
Час новітніх вражень, античних фото,
Но носі вже квітень, 20 років стигнуть
Маминою їжею, планами з роботою,
За спиною гори вже, спереду – апострофи,
Букви ледь ще пишуться, пульс останній міряєш,
Забуваєш правила нОвого правопису,
Забиваєш паніку:
віриш
спиш
надієшся.
23.03./11.04.20