СНОВИДІННЯ

ніч терпка мов шоколад
стікає з ринв на бруківку й асфальт
тихо усюди
тиша бритвою ріже терпіння
птахів прилітно-відлітних
що втекти з україни хочуть
тихо в моїй кімнаті
лиш місячний промінь
танцює вальс із збіркою малковича
на книжковій полиці
а збірка вінграновського забута на столі
їм двом заздрить

ти поруч зі мною
ми занурені у в'язку смолу нічної тиші
мені аж солодко в роті
аж терпне язик
перед тим як зронити якесь слово
ми омиті тим танцюючим променем
мов несподіваним дощем
серед вулиць міста (пам'ятаєш той ранок?)
ми затулили вуха
розбили радіоприймачі
вимкнули телефони
і заглушили голоси світу
бо безглузді і брехливі вони
твої плечі в рамі нічного вікна
доповнюють пейзаж ночі
еротичною ноткою
твої очі стріляють в моє серце
кулями кохання з лікером всередині
твої губи валять мене з ніг
мов ураган
ти моя релігія
моя діва марія
на яку я тихо молюсь
і якій я тихо сповідаюсь

...та вся ця романтика триватиме
лиш до передзвону будильника
адже ти просто сновидіння
моєї хорої
романтичної
душі

(06.06.2019) © В. Новграді-Лецо

з друкопису збірки "Кавалки душі: вірші 2016-2019"

#nemodernychalan_кавалкидуші