Окей, давайте все ж поговоримо про сучасну ситуацію з темношкірими кастингами в кіно, бо у мене вже третій день очі витікають через суперечки щодо касту Русалоньки. Отже:
1. *корпорація* лицемірна, тому що заміняє білих героїв не білими, а не навпаки.
Нагадую всі прихильникам цьго аргументу про «Привида в броні», де Скарлет Йоханссон зіграла зовсім не білу оригінально героїню. І раджу звернути увагу на Голівуд 50-60-х, де Марлон Брандо грав мексиканців, Мікі Руні — японців, а Лоуренс Олів'є — мавра Отелло. Якщо мало сучасних прикладів, то ось ще: Джейк Джиленгол зіграв принца Персії, Крістіан Бейл Мойсея, а Анджоліна Джолі в картині A Mighty Heart дісталася роль реальної журналістки Маріан Перл, яка була афро-кубинкою.
2. Автор задумував персонажа як білошкірого, а ви його інвертуєте!
В радянському фільмі «Отелло» мавра грає Сергій Бондарчук. Нічого, ніхто ж не переживав за почуття Шекспіра. Ніхто не переживав за почуття Андерсена, коли Дісней прибрав фінальну смерть Русалоньки і голомозих сестер. Ніхто не переживав за почуття народу, коли Андерсен зробив з мрій моряків (а ми не знаєм які смаки були у цих моряків) дивну казку. І усі чомусь забувають, що в часи Андерсена уява про жіночу красу була дещо інакша, ніж у 1989 році. Особливо у самого Ганса-Християна, враховуючи його гомосексуальність.
Тобто всіх хвилює лише расове питання, правильно? І, як ми бачимо з першого пункту, тільки коли воно стосується зменшення кількості білого касту.
3. Чому не можна залишити все як було?
Європейці успішно справилися зі світовим завоюванням, насадивши власну культуру навіть тим, кому це було не надто потрібно. Голівуд теж робили євреї, то ж у результаті в світі, де білошкіре населення є зовсім не 90% більшістю, більшість персонажів є якраз білими. Це впливає і на соціально-політичну ситуацію — у не білих дітей просто не було до певного моменту культурних прикладів, з якими можна було себе порівнювати. Тобто темношкірі дівчатка до 2007 року вважали, що вони не можуть бути «правильними» принцесами, допоки не отримали Тіану. Схожа ситуація і з жіночими персонажами, але ми зараз не про них.
Якщо ви раптом подумали «отож, тепер у білих дівчаток не буде прикладів “правильних” героїнь», то ви ідіот. Класична анімація нікуди не поділась, як і сотні фільмів, які досі виходять з білими героїнями. Deal with it. Нинішня культура говорить не лише з однією расою — дуже дивноне диверсифікувати персонажів у сучасному світі.
4. Ну то давайте вже і Шевченка в байопіку зробимо темношкірим!
Зміна раси героя можлива майже завжди, але не завжди. Якщо колір шкіри не впливає на його історію, то можна і Герміону зробити темношкірою — це ніяк не змінює сюжет (хіба Драко стає ще й расистом). З Роландом Діскейном те саме — що темношкірий Стрілець, що білошкірий — це ніяк не змінює події «Темної вежі».
Часом «інверсія» персонажа навіть допомагає підкреслити деякі соціальні проблеми. Не можна інвертувати героя тільки коли це безпосередньо впливає на сюжет. Наприклад, ви можете зробити Покахонтас білою, але це повністю змінить ідею конфлікту культур. Ви можете зробити Тіану білою, але це одразу прибере усі соціальні тригери її тяжкої роботи і неможливості купити ресторан. Ви не можете зробити Лінкольна темношкірим, тому що тоді тоді це була б абсолюно нерелевантна з політичної точки зору історія.
Згадайте історію з «Чорнобилем» і жартами про темношкірих ліквідаторів. І нічого, знайшовся темношкірий ліквідатор, світ не вибухнув.
5. Як собі хочете, але я просто не можу асоціювати себе з таким героєм.
Well, якщо ви так думаєте, то ви расист. Тому що якщо вам складно асоціювати себе з людиною, яка від вас відрізняється лише кольором шкіри, то значить ви вважаєте себе інакшим. І так, це якраз расизм.
1. *корпорація* лицемірна, тому що заміняє білих героїв не білими, а не навпаки.
Нагадую всі прихильникам цьго аргументу про «Привида в броні», де Скарлет Йоханссон зіграла зовсім не білу оригінально героїню. І раджу звернути увагу на Голівуд 50-60-х, де Марлон Брандо грав мексиканців, Мікі Руні — японців, а Лоуренс Олів'є — мавра Отелло. Якщо мало сучасних прикладів, то ось ще: Джейк Джиленгол зіграв принца Персії, Крістіан Бейл Мойсея, а Анджоліна Джолі в картині A Mighty Heart дісталася роль реальної журналістки Маріан Перл, яка була афро-кубинкою.
2. Автор задумував персонажа як білошкірого, а ви його інвертуєте!
В радянському фільмі «Отелло» мавра грає Сергій Бондарчук. Нічого, ніхто ж не переживав за почуття Шекспіра. Ніхто не переживав за почуття Андерсена, коли Дісней прибрав фінальну смерть Русалоньки і голомозих сестер. Ніхто не переживав за почуття народу, коли Андерсен зробив з мрій моряків (а ми не знаєм які смаки були у цих моряків) дивну казку. І усі чомусь забувають, що в часи Андерсена уява про жіночу красу була дещо інакша, ніж у 1989 році. Особливо у самого Ганса-Християна, враховуючи його гомосексуальність.
Тобто всіх хвилює лише расове питання, правильно? І, як ми бачимо з першого пункту, тільки коли воно стосується зменшення кількості білого касту.
3. Чому не можна залишити все як було?
Європейці успішно справилися зі світовим завоюванням, насадивши власну культуру навіть тим, кому це було не надто потрібно. Голівуд теж робили євреї, то ж у результаті в світі, де білошкіре населення є зовсім не 90% більшістю, більшість персонажів є якраз білими. Це впливає і на соціально-політичну ситуацію — у не білих дітей просто не було до певного моменту культурних прикладів, з якими можна було себе порівнювати. Тобто темношкірі дівчатка до 2007 року вважали, що вони не можуть бути «правильними» принцесами, допоки не отримали Тіану. Схожа ситуація і з жіночими персонажами, але ми зараз не про них.
Якщо ви раптом подумали «отож, тепер у білих дівчаток не буде прикладів “правильних” героїнь», то ви ідіот. Класична анімація нікуди не поділась, як і сотні фільмів, які досі виходять з білими героїнями. Deal with it. Нинішня культура говорить не лише з однією расою — дуже дивноне диверсифікувати персонажів у сучасному світі.
4. Ну то давайте вже і Шевченка в байопіку зробимо темношкірим!
Зміна раси героя можлива майже завжди, але не завжди. Якщо колір шкіри не впливає на його історію, то можна і Герміону зробити темношкірою — це ніяк не змінює сюжет (хіба Драко стає ще й расистом). З Роландом Діскейном те саме — що темношкірий Стрілець, що білошкірий — це ніяк не змінює події «Темної вежі».
Часом «інверсія» персонажа навіть допомагає підкреслити деякі соціальні проблеми. Не можна інвертувати героя тільки коли це безпосередньо впливає на сюжет. Наприклад, ви можете зробити Покахонтас білою, але це повністю змінить ідею конфлікту культур. Ви можете зробити Тіану білою, але це одразу прибере усі соціальні тригери її тяжкої роботи і неможливості купити ресторан. Ви не можете зробити Лінкольна темношкірим, тому що тоді тоді це була б абсолюно нерелевантна з політичної точки зору історія.
Згадайте історію з «Чорнобилем» і жартами про темношкірих ліквідаторів. І нічого, знайшовся темношкірий ліквідатор, світ не вибухнув.
5. Як собі хочете, але я просто не можу асоціювати себе з таким героєм.
Well, якщо ви так думаєте, то ви расист. Тому що якщо вам складно асоціювати себе з людиною, яка від вас відрізняється лише кольором шкіри, то значить ви вважаєте себе інакшим. І так, це якраз расизм.