marketoxic

На українському Ютубі нічого дивитися? Відповідаємо хейтерам 👊

2 жанри, які заслуговують вашої уваги:

👉 Огляди росіян під гаслом не дивитися росіян

Санітари інтернету просять нас забути про діячів Росії – і тому постійно знімають про них відео.

Так як росіяни ще живуть і, відповідно, щось роблять, контенту нам має вистачити на все життя.

Замість інтерв'ю Дудя можна подивитися Анатолія Анатоліча, що дивиться інтерв'ю Дудя. Замість російських серіалів – ЩоНеТак-відео про російські серіали.

Дуже зручно для всіх, хто не відрізняє турецький гаманець за 120 грн з підземки від оригіналу Гуччі.

☕️ Дойоби до всіх (своїх)

Війна з Росією – це жахливо, але багатьом нашим співвітчизникам вже набридло. Хочеться нових ворогів.

Для цього є жанр-детектив, де ютубери шукають поганих українців. Наприклад, авторка з каналу «Телебачення Торонто» засуджує всіх, хто «з'їбався».

Пані дойоберка не уточнює, що сама тільки-но повернулася з відпочинку в Португалії, де була трагічно змушена кататися на серфі, постійно думаючи про Батьківщину. Але це і неважливо.

Підтримуйте українське 🇺🇦

✌️ marketoxic | ми єдині

Є лише 2 типи чоловіків: ухилянти або ті, кого «тягне на двіж»

Але, на жаль, в українському суспільстві багато хто цього досі не розуміє 😞

Раміна Есхакзай допомагає одразу розставити всі крапки над «і» в назві свого нового шоу.

Єдине питання, що залишилося без відповіді: чому саму журналістку, для якої «воювати мають всі, і навіть вона, якщо треба буде» досі не потягнуло на двіж? 🍷

На тлі Курських новин як завжди вилізли бренди, що люблять ставити на аватарки херсонські кавуни ситуативний маркетинг 😌

Але прокотило не у всіх. Розетку лайкнули і забули, а гендиректору Укрпошти одразу прилетіло в коментах.

На перший погляд здається, що креативи «на злобу дня» – це зручно. Адже кожен тиждень/місяць з'являються інфоприводи, які можна обіграти.

Але тут завжди є ризик створити нову «бучу комбучу» і зловити хейт. Ситуатив Ігоря Смілянського з Укрпошти саме про це.

👉 Існують базові правила реклами, які важко скасувати. Якщо продукт – гівно, треба займатися продуктом, а не його рекламою.

Простіше кажучи, допоки в тебе хуйовий сервіс, низькі ЗП, постійні скорочення штату і скарги клієнтів, паразитування на успіхах ЗСУ краще відкласти.

А коли відділення Укрпошти закриваються в Україні, жартувати про відкриття нових у Росії взагалі якось дивно.

В принципі, гендиректор державної компанії із зарплатою 1,5 млн грн на місяць мав би краще за нас все це знати, але... як зараз модно казати, є нюанс 🔫

Анатоліч відповів гейтерам 👊

Амбасадор «Динамо» вирішив допомогти своєму роботодавцю після невдалої презентації нової форми закопати себе ще глибше.

І почав підтягувати незадоволених фанів в коментах за базар, мовляв, при зустрічі наб'є їм пики.

На жаль, до бійки не дійшло. Тож ми так і не побачили, що крім того, що Анатоліч – хуйовий інтервʼюєр, ютубер, гуморист і вочевидь самоіроніст, він ще й хуйовий боксер.

Але загалом – стратегія робоча 🤔

В наступному сезоні бренд-менеджменту клубу слід розглянути на роль амбасадорів Олександра Усика, Дениса Берінчика і Василя Вірастюка – тоді негативних коментарів точно стане менше 💪🏻

«Динамо» планує перехід із УПЛ в Українську Крінж-Лігу 😍

Про це Київський клуб невербально заявив у своїх соцмережах, запросивши на презентацію нової форми Анатолія Анатоліча, Позитива і Злату Огневич.

В принципі, коли маркетологи працюють за банку згущенки і надихаюче «ти мені як син» від президента, може це і найкраще, що вони можуть вигадати.

Тим паче, що маркетинговий бюджет «Динамо» напряму залежить від того, що сьогодні випало Ігорю Суркісу в Монте-Карло: червоне або чорне 🙂

@marketoxic | Підписатись

Ще вчора вічно-новорічна реклама Pin-Up майорила по всій Україні, VBET – був гордим партнером збірної... А вже сьогодні їх підозрюють у зв'язках з 🇷🇺 і проводять обшуки.

Про Pin-Up та РФ у гральній індустрії не чув тільки глухий. Але правоохоронним органам вочевидь було важко в це повірити.

Адже дійсно, ну як Pin-Up може мати зв'язки з Росією, якщо всього-навсього 4 з 5 його власників – росіяни? Тим не менш, компанія роками успішно проходила всі перевірки.

VBET пішли ще далі: бренд (просто уявіть масштаб) став обличчям України на міжнародному рівні. А тепер їх теж забороняють 👍

Як на мене, в обох історіях є лише 2 можливі сценарії (обидва гівняні):

1. В держ. органах, включно з КРАІЛ (Комісія з регулювання азартних ігор та лотерей) працюють настільки відверті дебіли, що їм можна продати будь що в жовто-блакитній обгортці.

2. Всі про все знають, але закривають очі за гроші.

Повірити в перший – можна. Врешті, хтось може вірити в Діда Мороза, або що Потапа дійсно взламали, щоб обісрати акторку з "Моєї прекрасної няні" 🙂

Та навіть якщо так, реклама гемблінгу в Україні всі останні роки – це відвертий СКАМ на держ. рівні.

Чому? Бо держава спочатку легалізує ці компанії, видає їм ліцензії за мільйони (що мало б передбачати повний аудит), дозволяє ставати своїми партнерами через МОЗ, United24 тощо. А потім оголошує їх російськими – і блокує всі рахунки.

В результаті: звичайні люди (гравці), які робили ставочки і крутили слоти, не підозрюючи, що збірну України через 2 роки після повномасштабки може представляти компанія з РФ, не можуть вивести кошти.

А ті, хто видавав ліцензії, "перевіряв", "кришевав" ці компанії весь час, в черговий раз "просто помилилися" ✌️

Київський ЖК «Новопечерські липки» нарешті знайшов амбасадорку 😍

Якщо б премію «Каннських Левів» давали за найточніше попадання в цільову аудиторію, авторка цього банеру виграла б золото.

Арбітражники, футболісти, криптовафлісти, ескортниці та просто жлоби чудові люди, в яких кількість брендів у шафі вища за середній бал атестата… всі тут, в одному місці 🫶🏻

Хіба не ідеальний таргет для реклами жіночих курсів про гроші?

Знімаю шляпу 👍

Лайфхак, як залишитися з голим 🍆 в руках

Останнім часом я двічі йшов назустріч замовникам, погоджуючись почати роботу без передоплати. В результаті мене кинули двічі 👍

Спробував згадати випадки, коли робив щось авансом. І зрозумів, що майже завжди все закінчувалося однаково – як на фрілансі, так і з командами в агенціях. Навіщо погоджувався?

До всіх іноді приходять пропозиції «супер-проектів»: відомий бренд, гучна історія, потужний кост… і лише усні гарантії. Але звучить так цікаво і перспективно, що думаєш «може цього разу буде інакше…» 🤔

Не буде. Працювати без передоплати – це як займатися випадковим сексом із першим зустрічним, в туалеті бічового нічного клубу, і сподіватися, що після цього у вас почнуться серйозні стосунки. В теорії можливо, звісно, але в теорії можна і з Ді Капріо замутити.

Передоплата – це база: якщо замовник цього не розуміє, нехай піде нахуй спробує, наприклад, попросити будівельників покласти цеглу безкоштовно. А потім, якщо раптом йому не сподобається, майстри просто залишать фундамент будинку і підуть.

Інакше кажучи, друзі, як хтось звертатиметься до вас із проектом без грошей одразу, згадайте анекдот про повернення до колишніх: коли залишив стакан мочі в холодильнику, а через рік вирішив перевірити, раптом там сік ☕️

Чому всі хочуть бути інфлюенсерами? 😫

Можна нескінченно дивитися на 3 речі: як горить вогонь, пиздить Гордон, і ті, кому ведмідь наступив на здатність об’єктивно себе оцінювати, прагнуть стати лідерами думок.

Дописи вище – наочний приклад того, що деякі наші інфлюенсери вийшли на новий левел: не просто набір кліше і фраз ні про що, а буквально набір слів.

Я не знаю, хто цей автор (та і він же замазує обличчя, тут навіть Пентагон не дізнається). Можливо супер успішний син своїх батьків бізнесмен, новий Джеф Безос… як то кажуть, дай Боже.

Мені лише цікаво звідки в тих, хто хворів, коли в школі проходили складнопідрядні речення, з’являється бажання бути Інстаграм-публіцистами?

Чому ми бачимо тисячі публічних спікерів, що комунікують на рівні думок Стетхема, але не бачимо нікого, хто хотів би створити новий хімічний елемент і доповнити таблицю Менделєєва, знаючи про хімію лише те, що любов – це хімія?

Хто нав’язав суспільству думку, що для того, аби стати лідером думок, не потрібно мати жодної освіти, таланту або принаймні здатності мислити нестандартно? Давайте знайдемо його і заставимо щодня читати пости nobodyknows.satoshi.

Фух, друзі, щось я задушнив. Піду посварюся з неулюбленою дружиною, бахну банку Рево на кухні своєї хрущовки і позаздрю, що не маю 18.5k підписників, яких надихали б мої роздуми про те, що 2+2=4, заміксовані з текстами пісень Скриптонита.

А вам залишаю надихаюче аудіо. Згадайте про мене, коли станете мільйонерами.

Добре. Все ж таки сьогодні випʼю.

А до чого тут One by One?

Де помилилася Соня Морозюк, будуючи особистий бренд

Живучи в Києві, було складно пройти повз творчість «художниці сенсів». Адже вона нагадувала про себе буквально з кожного закутка: якщо пропустиш сітілайти її «Мазні», обов'язково натрапиш на мурал, обмальовані авто або ТРЦ.

Прагнучи до всеукраїнської популярності, Соня вочевидь забула, або просто не знала (і не мала фахового PR-менеджера, який підказав би), що власний піар має бути контрольованим.

Вона хотіла бути скрізь: на всіх шоу, інтерв'ю, власноствореному YouTube-каналі... І крім цього ще й пушила всюди свої продукти.

Але було 2 нюанси:
1. Бути скрізь ≠ підвищувати лояльність аудиторії. Тімоті Шаламе і Демна Гвасалія не ходять на інтерв'ю щотижня лише тому, що хочуть фільтрувати і дозувати, а не тому, що не запрошують.
2. Її продукти людям здебільшого не подобалися, а подекуди навіть викликали обурення.

Простіше кажучи, в якийсь момент Соня відверто заїбала. Тож як тільки вона вляпалася, аудиторія, прогнозовано, помстилася їй за все марнославство.

Звісно, причин «падіння» мисткині було ще багато, але це вже тема для інших каналів. В контексті особистого бренду зрозуміло одне: не зустрічайтеся з дебілами всім потрібна грамотна стратегія.

Ми ніколи не відмовимося від російського 🟥 🤝 🙂

Йшов 754-й день війни – Дурнєв все ще «дивиться сторіз ZOMБІ». Як закенсилити те, що постійно приносять в інфопростір?

Не треба бути експертом, щоб розуміти принцип «чорний піар – теж піар». Скажіть людям «це дебіли, не дивіться їх» – і вони зроблять навпаки.

Коли інфлюенсер оглядає маргіналів «ДНР», Моргенштерна або рос. блогерок на мільйонну аудиторію, люди самі починають ними цікавитись.

Або, як мінімум, частіше бачити їх в своїх рекомендаціях через алгоритми соцмереж – і не скіпати, бо вони вже в контексті.

Я зрозумів би позицію «нехай кожен дивиться, що хоче», принаймні це чесно. Але закликати «відмовлятися від усього російського», а потім робити на нього огляди – дивно.

Якщо твоя єдина мотивація в тому, що це «збирає мільйони переглядів», то тут вже, як кажуть, або хрестик зніми, або труси вдягни 🙂

Дурнєв – крутий, його проукраїнська діяльність та користь для суспільства є очевидними. Але цю позицію я не розумію. Може розумієте ви?