Вже якось звикла до того, що час від часу стикаюсь з відлунням совка, в різних царинах. Найдовше це все вивітрюється із звичок та свідомості, так вже влаштовані люди.

Репані торби, вже не в хустках, а з модними стрижками, але все ще з ротом, затиснутим в курячу сраку (це їхня видова ознака), перестали сидіти на лавках біля підʼїзду, у них тепер замість лавок — ґаджети. Куди вони розмашисто забивають, як цвях в труну колишнього, своє сакраментальне «всі прастітутки і наркомани!»

Тепер доїбались до кандибоберів чи то пак квадроберів, шиплять, що «мало їх батьки лупцювали, от би я!» та «в наш час такого не було!»
Конєшно не було, ондатри, у ваш час нюхали клей Момент до стану повного опісюнєнія.

Найбільше бісить, що все оце гадюче шипіння лунає саме зараз. В час, коли у всіх цих дітей, що граються в екзотичну гру, йобана русня вкрала дитинство. В час, коли ніхто не знає, чи прокинеться завтра. Дайте дітям спокій, відʼїбіться від них. Вони ростуть вільними, на відміну від вас, затиснутих в тісний пенальчик власних уявлень про «нормальність».

Все, що не порушує закон, вас не стосується.