ВСТУПНЕ СЛОВО
• Попереджу відразу – це буде потік свідомості. На жаль, тридцятихвилинного «фільму», як у Планети Кіно, не буде))))))))))
• Поки що вітаю тих людей, що підписалися; сподіваюся, підписників буде більше, але в той же час особливо не тішу себе ілюзіями, бо вже все це проходив з минулим блогом.
• Отже, для тих, хто не знає, звуть мене Денис і ось зараз ви в моєму кіношно-навколокіношному блозі. Взагалі-то, я кінознавець, кінокритик і фестивальний програмер, але в даному випадку все це неважливо, тому що всі ці регалії залишимо для професійних резюме, а тут буде більше трансляції моїх експрес думок та валяння дурня для емоційної розрядки, впереміш із темами, які мені цікаві і якими я хотів би поділитися якщо не зі світом, то хоча б з читачами цього блогу. Хоча, маю зробити застереження, деякі моменти, які мене цікавлять і хвилюють, доведеться опустити, оскільки на те є певні суб'єктивні фактори (той, хто знає, де я, зрозуміють). Відразу обмовлюся і з мови – як ви розумієте, українська для мене не native language, але друга, так що за частий «лост ін транслейшн» одразу перепрошую (якщо що в коментах поправляйте), також буде багато English items (скажу чесно, 1-е – я ***л це все перекладати, 2-е я ненавиджу локалізації). А ще, я не дружу з пунктуацією – тут уже точно – змиріться))) Зате я дуже дружу з одруками! Особливо, якщо набір тексту здійснюється з телефону.
• Тепер невеликий екскурс в історію.
• Тумблер захоплення кіно у мене переключився з режиму «нічого не знаю і дивлюся, що показують по телебаченню» в режим «о, цікаво, хочеться дізнатися більше про цей фільм» далекого 1997-го. Забавний фан-факт: сприяли цьому 2 речі – випадковий перегляд фільму «From Dusk Till Dawn» (враження були настільки сильні, що я наступного дня після перегляду пішов шукати ліцензійний VHS – у провінційному місті це було практично неможливо, але я впорався – так я став збирати домашню фільмотеку не рандомно, а свідомо) і випадкова покупка глянцю про кіно, а саме першого випуску російськолокалізованого журналу Premiere. Детальні описи в стилі «Життя Девіда Копперфільда» я пропущу і перескочу одразу до дати - 5 грудня 2011 року. Тоді почалася історія мого сольного блогерського плавання і народився проект під назвою «КіноФайли». Якщо чесно мені ніколи не подобалася ця назва, але … більше нічого іншого мені тоді на думку не спало. У лютому 2024-го я його вбив, як казав один із героїв «Бійцівського клубу» – «захотілося знищити щось прекрасне». Хоча насправді це було банальне емоційне вигоряння, безглуздий соціальний експеримент та необдумане імпульсивне рішення. Резюмую - "померло, так померло". Але знову зважився і тепер це Selifonik (сподіваюся ви здогадалися, що це паліндром). Так, навички вигадування гарних і яскравих назв я так і не набув. З приставкою «Oscar75» все простіше – це мій нік, який я часто використовую. Чому Оскар я думаю зрозуміло, а ось 75, це не рік мого народження (я не настільки старий). Просто на зорі інтернету, коли треба було створювати перші логіни та ніки я спонтанно взяв цифру з постера 75-ї церемонії премії Оскар (мені він дуже подобався) так і прижилося.
• Ну і власне фіналочка вступу aka «Колонка редактора». Про що буде Селіфонік від Оскара75. У принципі базове наповнення та концепт такий самий як у RIP КіноФайлах. Тільки ось уже з оформленням менше морочитимуся і це буде саме більше блог – з твіттером я так і не потоваришувався, сама ідея цих куцих дописів, але без обмеження кількості знаків і де іноді можна дати волю графоманії, мені подобається. Кіно, нагороди, фестивалі… все як завжди. Ну і головна коронна фішка - саме моє бурчання, що це так, а це не так. Так що енджой! Знову я написав дуже багато, а за фактом лише 5% того, що було в голові і що хотів розповісти.
