Forward from: Юрій Сиротюк
Шалений листопад
Шалений як американська гірка.
Багато що вирішується цього місяця.
Насуваються геополітичні зміни. Процеси стрімко пришвидшаться.
Але головні події будуть тут.
Вдасться зупинити повзучу навалу буде одна реакція. Не вдасться буде гірша.
Вороги пруть з останніх сил. Нам тре втриматися і зберегти сили.
106 років тому наші предки билися на вулицях Львова, здобуваючи ЗУНР.
Нині бʼємося на півтори тисячі кілометрів східніше. На вулицях Часіка, Торецька в околицях Курахова.
Це про умови і про шанси.
А зараз трохи про вічне. Час від часу друкую написане раніше.
Це писалося рік тому.
Думаю не застаріло:)
«Сонце виходить, заходить і знову зʼявляється в Українському Донбасі.
Все в світі змінне.
Бог і Україна - вічні.
Трохи донбаського настрою у стрічку
А щоб до естетики додати трохи етики ще раз нагадаю, що російсько-українська війна була неминучою, історичною, є екзистенційною і тотальною війною простору Правди, Свободи та Ідентичності проти симулякру, що є прямою антитезою. Брехні. Рабства. Пустоти.
За формою - це війна української нації проти євразійської імперії.
Імперія потребує і живиться територіальними здобутками, («новими територіями) не жаліючи жодних ресурсів і передусім людських.
Нація бореться за свою землю-Матір, домівку-державу, свою правду-ідентичність.
У такій несиметричній війні найфатальнішим є погодитися на бездумний обмін людей. Не лише тому, що в ворога їх як мінімум вчетверо більше. А передусім тому, що людина і є унікальною, невідʼємною частиною нації.
А ця війна і є війною за націю.
Відтак як правильним є те, що не має нічого почеснішого як віддати при потребі життя за націю, так і те, що максимальним завданням на війні є берегти кожного члена нації.
Тим хто, віддає життя за націю має бути максимальна честь і повага, тим хто бездумно наражає на смерть - максимальне покарання і зневага…
І треба памʼятати, що наші втрати мають бути як мінімум вчетверо меншими, ніж у ворога…
Щоб мати шанси перемогти математично.
Хоча Перемога це все ж не матиматика.
Це Віра помножена на Волю»…
Шалений як американська гірка.
Багато що вирішується цього місяця.
Насуваються геополітичні зміни. Процеси стрімко пришвидшаться.
Але головні події будуть тут.
Вдасться зупинити повзучу навалу буде одна реакція. Не вдасться буде гірша.
Вороги пруть з останніх сил. Нам тре втриматися і зберегти сили.
106 років тому наші предки билися на вулицях Львова, здобуваючи ЗУНР.
Нині бʼємося на півтори тисячі кілометрів східніше. На вулицях Часіка, Торецька в околицях Курахова.
Це про умови і про шанси.
А зараз трохи про вічне. Час від часу друкую написане раніше.
Це писалося рік тому.
Думаю не застаріло:)
«Сонце виходить, заходить і знову зʼявляється в Українському Донбасі.
Все в світі змінне.
Бог і Україна - вічні.
Трохи донбаського настрою у стрічку
А щоб до естетики додати трохи етики ще раз нагадаю, що російсько-українська війна була неминучою, історичною, є екзистенційною і тотальною війною простору Правди, Свободи та Ідентичності проти симулякру, що є прямою антитезою. Брехні. Рабства. Пустоти.
За формою - це війна української нації проти євразійської імперії.
Імперія потребує і живиться територіальними здобутками, («новими територіями) не жаліючи жодних ресурсів і передусім людських.
Нація бореться за свою землю-Матір, домівку-державу, свою правду-ідентичність.
У такій несиметричній війні найфатальнішим є погодитися на бездумний обмін людей. Не лише тому, що в ворога їх як мінімум вчетверо більше. А передусім тому, що людина і є унікальною, невідʼємною частиною нації.
А ця війна і є війною за націю.
Відтак як правильним є те, що не має нічого почеснішого як віддати при потребі життя за націю, так і те, що максимальним завданням на війні є берегти кожного члена нації.
Тим хто, віддає життя за націю має бути максимальна честь і повага, тим хто бездумно наражає на смерть - максимальне покарання і зневага…
І треба памʼятати, що наші втрати мають бути як мінімум вчетверо меншими, ніж у ворога…
Щоб мати шанси перемогти математично.
Хоча Перемога це все ж не матиматика.
Це Віра помножена на Волю»…