Дерево у різних народів завжди виступає як символ життя та зв'язку між світами, бо через нього можна дуже яскраво побачити весь життєвий цикл від народження до плодоношення.

Вічнозелені, але не плодючі дерева, асоціювалися з потойбіччям через те, що вони не мають звичного циклу життя. Перші згадки про прикрашання ними алтарів йде далеко до стародавніх вірувань єгиптян, греків, римлян.

У слов'ян існують повністю протилежні вірування щодо вічнозелених дерев. Згідно одного вірування під ялинкою ховаються чорти, тому не можна саджати ці дерева біля домівок, також не можна ховатися під ними під час грози, бо божественні блискавки будуть попадати саме в ялинку. Згідно іншим віруванням, саме під ялинкою ховалася Марія з немовлям від слуг Ірода. А також під нею якось спав Ісус. Тому в неї ніколи не потрапляє блискавка, дерево є святим, ним прикрашають образи і ставлять в домі на Коляду та Великдень.

Також вічнозеленість, яка символізує невмирущість, і гострі голки, відлякують нечисть. При похованні гілками застеляли дорогу до труни і саму могилу аби померлий не ходив.

На весілля також використовували вічнозелені дерева, які символізували мужність і стійкість. Їх прикрашали, декорували. А для весільного короваю випікали прикраси у вигляді шишок.

Ще ялинку ставили на дахах нових будинків у вигляді свого роду жертвоприношення. Або під час будівлі будинку, де вона стояла до того часу, як була збудована піч, в якій це деревце спалювали, адже викидати його було суворо заборонено.

#цікаве_під_подушку
#цікавинки