З чого усе починалося. Ч1
Протягом дивовижно довгого життя Старий Боляк робив різне. Після війни рік перебував у лікарні, а потім працював на лісопильні. Щоправда, там він не затримався надовго, бо йому на ногу впав стовбур сосни, яку два дні тому він власноруч зрубав. Все закінчується тим, з чого починалось. Старий Боляк повертався в лікарню як додому. Дорогою він мало не помер від кровотечі, і поки був при свідомості, присягнув, що допоки живе, не знищить жодного дерева. Згодом він порушив свою обіцянку, але це було востаннє.
Чим він лише не займався: розводив бійцівських собак, виготовляв надгробки, заробляв на їжу грою на піаніно, працював у друкарні, займався фотографією, пробував знімати кіно, повертався до фотографії, обміняв фотоапарат на черевики і мило, вчився, ремонтував своє і не своє взуття, голодував, спав, робив меблі, видобував сіль. Всі ці заняття були покликані лише для того, аби підтримувати своє існування, допоки те не мало якогось сенсу. Згодом сенс знайшовся і Старий Боляк присвятив йому всього себе - він вирішив укласти абсолютний тлумачний словник. Одного дня він прокинувся і зрозумів, як пояснити усе існуюче та неіснуюче найпростішими словами. Тоді почав тлумачити. Найбільше він любив такі речі, слова і дії, до яких ніхто не міг знайти інших слів і вони вважались непояснювальними. Виглядало це так: було село чи місто, в якому люди мали якусь річ, знали слово чи вчинили дію, які не могли витлумачити для себе чи для інших. Тоді приходив Старий Боляк, оглядав ту річ, запам’ятовував слово і уявляв дію, розпитував щось у людей і йшов. Через якийсь час він повертався, все пояснював, а опісля записував сказане до зошита, який мав стати основою словника. Його годували, наливали чарку, давали якусь плату за виконану роботу. Старий Боляк брав плату, їв, але не пив - просив дати із собою. Таким чином він отримував не чарку-дві, а пляшку і якийсь харч із собою. Плату брав скромну, оскільки головною винагородою вважав записане у зошит.
Те, що не мало пояснень, Старий Боляк любив найдужче. Він охоче брався за такі завдання, хоча це забирало багато часу. Тижнями він не виходив із своєї комірчини, думав над прихованими сенсами, етимологією і поясненнями. Етимологія цікавила його найбільше, але етимологія глобальна. Старий Боляк не обмежувався мовою і виходив далеко за неї - його цікавило не лише походження слова, а походження всього: речей, дій, думок, сенсів, буття. Він намагався добратись до першооснови, зрозуміти її і отримати пояснення, яке потім зможе записати у свій словник. У такі дні Малому Боляку доводилось доглядати за старим, бо той забував про усе на світі і міг не пити і не їсти цілими днями. Малий дуже любив діда і розумів, що той займається чимось вкрай важливим, але вважав його схибленим. Особливо у такі дні. Раз на день він приносив у комірчину трохи їжі та води, пляшку якогось із принесених напоїв, папір, тютюн і маленькі річкові камінці на випадок сильної спраги, якщо напої буде випито завчасно. Все інше там було.
25.12.18 / Сколе-Славське
Протягом дивовижно довгого життя Старий Боляк робив різне. Після війни рік перебував у лікарні, а потім працював на лісопильні. Щоправда, там він не затримався надовго, бо йому на ногу впав стовбур сосни, яку два дні тому він власноруч зрубав. Все закінчується тим, з чого починалось. Старий Боляк повертався в лікарню як додому. Дорогою він мало не помер від кровотечі, і поки був при свідомості, присягнув, що допоки живе, не знищить жодного дерева. Згодом він порушив свою обіцянку, але це було востаннє.
Чим він лише не займався: розводив бійцівських собак, виготовляв надгробки, заробляв на їжу грою на піаніно, працював у друкарні, займався фотографією, пробував знімати кіно, повертався до фотографії, обміняв фотоапарат на черевики і мило, вчився, ремонтував своє і не своє взуття, голодував, спав, робив меблі, видобував сіль. Всі ці заняття були покликані лише для того, аби підтримувати своє існування, допоки те не мало якогось сенсу. Згодом сенс знайшовся і Старий Боляк присвятив йому всього себе - він вирішив укласти абсолютний тлумачний словник. Одного дня він прокинувся і зрозумів, як пояснити усе існуюче та неіснуюче найпростішими словами. Тоді почав тлумачити. Найбільше він любив такі речі, слова і дії, до яких ніхто не міг знайти інших слів і вони вважались непояснювальними. Виглядало це так: було село чи місто, в якому люди мали якусь річ, знали слово чи вчинили дію, які не могли витлумачити для себе чи для інших. Тоді приходив Старий Боляк, оглядав ту річ, запам’ятовував слово і уявляв дію, розпитував щось у людей і йшов. Через якийсь час він повертався, все пояснював, а опісля записував сказане до зошита, який мав стати основою словника. Його годували, наливали чарку, давали якусь плату за виконану роботу. Старий Боляк брав плату, їв, але не пив - просив дати із собою. Таким чином він отримував не чарку-дві, а пляшку і якийсь харч із собою. Плату брав скромну, оскільки головною винагородою вважав записане у зошит.
Те, що не мало пояснень, Старий Боляк любив найдужче. Він охоче брався за такі завдання, хоча це забирало багато часу. Тижнями він не виходив із своєї комірчини, думав над прихованими сенсами, етимологією і поясненнями. Етимологія цікавила його найбільше, але етимологія глобальна. Старий Боляк не обмежувався мовою і виходив далеко за неї - його цікавило не лише походження слова, а походження всього: речей, дій, думок, сенсів, буття. Він намагався добратись до першооснови, зрозуміти її і отримати пояснення, яке потім зможе записати у свій словник. У такі дні Малому Боляку доводилось доглядати за старим, бо той забував про усе на світі і міг не пити і не їсти цілими днями. Малий дуже любив діда і розумів, що той займається чимось вкрай важливим, але вважав його схибленим. Особливо у такі дні. Раз на день він приносив у комірчину трохи їжі та води, пляшку якогось із принесених напоїв, папір, тютюн і маленькі річкові камінці на випадок сильної спраги, якщо напої буде випито завчасно. Все інше там було.
25.12.18 / Сколе-Славське