Дуже часто, дивлячись сучасне українське кіно, відчуваєш ніяковість через літературну мову. Це так фейково звучить, що іноді боляче слухати, хай йому грець. І це при наявності різних акцентів, суржиків і російської, які насправді не знижують культурний рівень населення чи сприяють русифікації, а роблять персонажів об'ємнішими, а їх мову переконливішою.
Чудовий приклад - один з найкращих, найважливіших і, що дуже сумно, найменш відомих фільмів в Україні дев'яностих.
https://youtu.be/OV_u6aVGgV0