𝙻𝚄𝙼𝙸𝙽𝙾𝚄𝚂 призупинені

Крім того, що сьогодні День пам'яті жертв голодоморів, сьогодні, 25 листопада, також відзначають Міжнародний день боротьби за ліквідацію насильства щодо жінок.

Ця дата для відзначення була вибрана не просто так, адже 25 листопада 1960 року було інсценування смерти сестер Мірабаль. Мінерва, Марія-Тереза та Патрія були побиті, а потім задушені до смерти. Піддані тогочасного диктатора кинули тіла сестер зі скелі, щоб їхня смерть була схожою на нещасний випадок.

А хто такі ці сестри Мірабаль, про яких іде мова?

«Метелики» — називали себе Патрія, Мінерва та Марія-Тереза, активістки родини Мірабаль із Домініканської Республіки, які протистояли жорстокому диктатору Рафаелю Трухільйо.

Рафаель Трухільйо прийшов до влади у Домініканській Республіці 1930 року в результаті сфальсифікованих виборів. Він керував країною протягом 31 року (спочатку він був президентом, потім головнокомандувачем Збройних сил, ще згодом генералісимусом, як себе найменував сам). Роки його правління вважають одним з найбільш кривавих режимів у історії Америки. Його режим спричинив багато смертей, у тому числі таку трагедію, як «Петрушкова різанина» — масове вбивство жителів Гаїті, які нелегально працювали в Домініканській Республіці. Все це спричинило появу опозиційних рухів, у тому числі політичної групи «14 червня», лідерками якої були сестри Мірабаль.

Назву група отримала в пам’ять про той день різанини, що організована Трухільйо, яку спостерігала Патрія. Саме в цій групі у активісток з’явилось псевдо «Метелики».

Основними напрямками діяльності групи «14 червня» були відновлення демократії, громадянських прав жителів острову та дотримання прав людини. Передусім, «Метелики» намагались дати розголос проблемам та жорстокій діяльності режиму Трухільйо. Вони роздавали памфлети із інформацією про людей, яких вбивав Трухільйо, відшукали матеріали для рушниць та бомб, щоб відкрито повстати.

Не зважаючи на успішність революційної діяльності, рух «14 червня» був нечисельним, і не отримав великої підтримки домініканців, та це не скасовувало помсти, яку спрямував на його учасників Трухільйо. Мінерва та Марія-Тереза були кілька разів ув’язнені як особливо небезпечні для Домініканської держави. Їх ґвалтували та катували. Тортурам піддали також їхніх чоловіків. Незважаючи на це, сестри продовжували свою боротьбу аж до того моменту, коли Трухільйо вирішив остаточно позбутись «Метеликів».

Після смерти сестер революційний рух не припинився, його далі провадили під іменем сестер, аж до моменту вбивства Рафаеля Трухільйо 1961 року. 1984 року ООН назвали 25 листопада Днем ненасильства проти жінок в пам’ять про сестер Мірабаль, яких жорстоко вбили в цей день. Деде, четверта сестра Мірабаль, заснувала згодом Фонд Сестер Мірабаль, намагаючись привернути увагу до діяльності «Метеликів».

Якщо ви добре знаєте англійську, ви також можете переглянути фільм, присвячений історії «Метеликів» («In the Time of the Butterflies»): https://www.youtube.com/watch?v=CGgnmyOsqv8

люди такі мразі, я б зарепостнула, але це настільки капець, що навіть репостити огидно. огидно. хай та людина здохне -> @Serve_Satan

🆘ДУЖЕ ЖАХЛИВИЙ КОНТЕНТ, НАКИДАЙТЕ НА ЦЬОГО НЕЛЮДА СКАРГ, НЕ ЗАХОДЬТЕ БУДЬ ЛАСКА ЯКЩО ВИ ДУЖЕ ВРАЗЛИВІ🆘
ЦЯ ІСТОТА ПОЗОР ВСІХ САТАНІСТІВ, ЩЕ РАЗ ПРОШУ НАКИДАТИ СКАРГ

Сьогодні один з найважливіших для нас та нашої держави днів — День захисників і захисниць України.

Якби не вони, то нас би не було. І не було б ще у 2014.
Хоч так й має бути кожного дня, але сьогодні обов’язково подякуйте та привітайте кожного військового, кожного ветерана АТО, військового медика, волонтера, та всіх тих, хто забезпечує потреби фронту, допоможіть їм зі збором та просто підтримайте, як зможете, вони за нас щодня життя кладуть.

Слів подяки від мене тут також не буде достатньо, тому я роблю донат і, сподіваюсь, усі мої друзі, блогери, зірки та інші відомі люди й всі українці сьогодні зроблять так само. Присвятимо та віддамо сьогодні частину себе тим, хто, в свою чергу, присвятив себе рокам служби, за життя, які ці люди віддали та які зберегли, за щоденну, безупинну боротьбу з російською мерзотою. Це найменше, що можна зробити для кожного з них.

Я до кінця життя буду пишатися тим, що живу в країні серед таких легендарних й найсильніших людей, і я навряд чи колись знатиму когось могутнішого за них духом та жагою до життя і свободи.

Слава Героям і вічна пам’ять тим, хто загинув за Україну. З Днем захисника і захисниці України.