📌Допис не зовсім про кіно, а скоріше про нашу агентність та користь від неї.
Отже, я тимчасово працюю в кінотеатрі The Garden Cinema у Лондоні, де роблю любе та різне, а окрім того, проводжу покази українського кіно. На разі у нас спільно з Українським Інститутом у Лондоні ретроспектива.
А в травні
2023 “Памфір” Дмитра Сухолиткого-Собчука був в прокаті в UK, не те щоб у дуже широкому, але в різних незалежних локаціях у Лондоні, включая нашу, та по країні. Для багатьох місцевих “Памфір” був першим українським сучасним фільмом, який вони побачили в кінотеатрі.
Я звісно була дуже рада цьому факту, робила інтро перед показами, розповідала про режисера та контекст, радила всім кого тільки знала, та й українське ком’юніті вже тоді потроху стало формуватись навколо The Garden Cinema (хотіли вони цього чи ні).
Так от до чого я веду. У щорічному звіті кінотеатру неочікувано для всіх “Памфір” опинився в
Топ 5 кращих релізів року, а наш маленький кінотеатр зробив найкращий прокат по країні. Всі в шоці. Пояснень є багато, але я впевнена, що також вплинула агентність, той факт, що на місці була небайдужа людина.
Таке от нагадування, якщо вперто говорити про нашу культуру, ділитися, запрошувати, то це обов'язково матиме сенс. Навіть, якщо ми втомились і самі його не бачимо. Навіть, якщо ці зміни у питанні виживання йдуть далеко не першим номером. Все одно, наша активна присутність має значення. Хай нам на неї стане сил.
Такі справи.