Я в тебе є, коли сонце сідає за обрій,
Роси нічні охолоджують трави та сни,
А від кострищ залишаються спогади й попіл,
Я в тебе є, бо до мене давно уже звик.

Я в тебе є, коли будень стрічає світанок,
Й перше проміння гортає пелюстки астильб,
Кавою, медом, теплом і німим океаном,
Я в тебе є, якщо навіть не матимеш сил.

Я в тебе є, коли треба наважитись далі
Йти і не впасти під тиском вітрів та загроз,
Руку даю — ми разом у пітьмі непроглядній,
Я в тебе є теплим променем світла крізь шторм.

Я в тебе є, коли хвилі накотить бентега
І розіб'є до стрімких та загострених брил
Ніжність й надію на завтра. Обіймеш за плечі?
Я в тебе є — тиха гавань, вгамую твій біль.


19-20.09.2023
© @olesya13r