Війна – це, зокрема, про нагинання голів.

Ховайся від вибуху в землю, можливо, виживеш.

Недонація, що отруює світ ракетами й своїм існуванням, вимагає від нас пригинати голову.

Бо сама пригинає голову від початку створення.

Просто в неї немає дверей, крізь які можна пройти вільно, гордо й високо тримаючи підборіддя.

В недо-nazi-ї просто немає дверей, через які можна вийти у розвиток.

Замкнена наодинці зі своєю шизою: один раз вона вєлікая, інший – магучая. Направді ж – безпомічна.

Тому вона прагне, аби всі навколо гнули голови. Прагне замкнути у темряві з собою усіх.

Добре, що українці голову тримають гордо, двері прочиняють широко, а псевдонації струшують зі штанів, наче лайно.

Дивися, світе, і знай: якщо ти не даєш нам зброю, то завтра голову доведеться гнути тобі. І хто зна, чи ти вистоїш так, як стоїмо ми. Бо все частіше здається, що ти шукаєш бодай маленьку щілину для рсн, аби вивести їх з ними ж придуманої затхлої комори.

Тримайся, мій Києве. Тримайтеся, мої українські міста й села.

Не тільки сьогодні.

Завжди.


#revanta