Ми погано уявляємо для себе, в якій реальності ми опинилися.
Щойно я переглядав стрічу Winter on fire на Netflux.
І от буквально вчора я повернувся з Берліна.
Без віз. Просто сів в літак туди й назад за 100€.
Це стало дуже звичним.
Берлін рідніший і зрозуміліший за увесь колишній СССР. За Москву, нехай згорить к хуям.
Ці події, здавалося б, не пов’язані.
Але це не так.
Все в світі пов’язано.
Ми, ґенерація, виплюнута у вільний світ тим самим СССР, є.
Озернемося, побачимо - хто ми? Ми бачили потворний тоталітаризм і прагнули іншого.
Мені 46. Ну, + - 5 років. Тобто це категорія 40 - 50. Що ми робили (витворяли насправді) у 90-х минулого століття? Віртуально ми взяли до рук кувалду й почали їбошити систему. Тому лексика про «мальвіни» у промові президента Вовчика мені якраз дуже зрозуміла.
А тепер давайте усвідомимо що ми наробили. Що ми понавитворяли.
Ми заклали такий надзвичайно потужний і міцний фундамент, якому інші заздритимуть і шукатимуть секрет цього рецепту. Чому ця нація з такими титановими яйцями.
Я не жартую.
Революція на граніті.
Велике видно здалеку. Це було потужно. І правильно.
Далі, якщо розкладати по поличках, і Помаранчева Революція 2004 і Революція Гідності це мегапотужні маркери, які формують самоідентифікацію і код розвитку.
Ми можемо собі заламувати руки, бідкатися, що все повільно. Можливо, це так і є. Є всякі гівнюки, які хочуть відкату взад. І таки так - все відбувається повільно, порівняно з нашим швидкоплинним життям.
Але треба трошки озирнутся й зрозуміти, скільки великих стрибків ми зробили з 1990. І не розслаблятися, бо далі треба зробити ще десятки великих стрибків, щоби надолужити цивілізацію.
Що я бачу?
Міцний фундамент з непартійним гаслом «ми йобнуті, а тому непереможні».
У нас потенціал величезний. Руки, ноги, голови - все є. І ми можемо і вміємо.
Головне не спинятися й втілювати гасло «Їбош невпинно».
Роби все спочатку для себе. Облаштовуй свій простір. Потім шукай однодумців. Облаштовуйте спільний простір. А потім шукайте однодумців поруч, облаштовуйте локал. Ну а вже потім в масштабах держави. Ніяк не можна починати з глобального. Починаймо з себе.
І пам’ятаймо, що кожен наш крок, кожне сказане слово не розчиняються у часі і просторі.
Це все ті зерна, які проростають завтра, або післязавтра. Або після нас взагалі.
Ніщо не береться нізвідки і ніщо нікуди не зникає.
Так влаштований світ.
Сказане слово це як камінчик, кинутий в озеро. Створює кола на воді. Іноді такі штуки перетворюються в цунамі.
Цінуйте себе і власні вчинки.
Створюйте майбутнє вже зараз своїми руками.
Доброго ранку!
