/дід помирає/

дід не ходить
на вулицю
останнім часом
навідується
лише у сусідню кімнату
та і то
поглядом
чіпким та пронизливим
але надто слабким
щоб відрізнити
пальта від
чорних смертей

дід
облизує стіни
липкими язиками слів
шкрябає стертими нігтями
мови
знову
і
знову
але кому
його
слухати

кому бачити
як він
зсохлий і хиткий
немов очерет
прислухається
до руху води
попід хатою

кому проводити рукою
його майже
безволосим тім'ям
що радше нагадує
зруб

кому відчувати
його пальці
покручені
як вербове коріння

загдядати в очі
що міліють
і наповнюються сіллю

чути голос
що стає
лиш спомином
голосу

він складає руки
на животі
ніби
втримуючи власне нутро

але потім відпускає
і маленька кулька світла
відбиваючись від стін
зі сміхом випурхує
у вікно

і лише безбарвне волосся
на зрубі його тім'я
продовжує
рости

але згодом
також
перестає

24.ІІ.0І8