анігіляція

хтось із посірілої світлини
перестав існувати

немає літер його імені
немає літрів його крові
роззявлені роти черевиків
нагадують про мінливість
присутності

є лише слово
немає
яке не одягнеш на голову
бо люди не зможуть
вимовити
того
хто одягне його
на себе
замість зручного
капелюха імені

у вікно дзеркала
стукають з іншого боку
постаті
вилиті зі срібла
у повний зріст
і колір
і масу

тільки нікому
їм відчинити
бо
люди покинули
свої світлини
і кудись пішли
і не повернуться
ніколи