"Заради доньки, дружини і своїх рідних насамперед. Я пішов служити щоб вони не знали війни", - каже Валерій Бабинський, солдат роти охорони Чернівецького обласного ТЦК та СП.
Отримавши повістку, чоловік без вагань долучився до лав Збройних Сил, змінивши цивільний фах водія на стрільця.
Після двох місяців служби в ТЦК та СП Валерій був переведений у 8-й окремий гірсько-штурмовий батальйон 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади і вирушив на фронт. Був помічником гранатометника, згодом гранатометником. Поблизу Білогорівки двічі отримав поранення. Під час першого осколок потрапив в обличчя. Тоді у наслідок контузії погіршився зір і слух. Через чотири місяці поранений вдруге - осколком в ногу. У зв’язку із станом здоров’я більше не зміг продовжувати службу і був переведений до ТЦК та СП.
Зі слів Валерія, його, як і більшість військових, які повернулися з фронту, вражає ставлення до війни чоловіків, які досі вагаються, а особливо тих, хто уникає служби.
- В нашому підрозділі людей не вистачало, підтримка була потрібна завжди. Кожному воїну було б набагато легше, якби ті хлопці не ховалися від повісток, а приєдналися до нас. Добре, якщо б вони розуміли, що чим більше чоловіків підуть воювати, тим більше шансів завершити швидше війну.
Розповідаючи про життя в окопах, важкі бої, Валерій наче про щось буденне згадує, як врятував з позицій пораненого побратима, ніс на собі близько трьох кілометрів.
- Тоді ж, йдучи лісом в темряві, натрапив на двох наших хлопців. Вони заблукали в лісі, були поранені, але насилу ще могли пересуватися самі. Вивів їх до місця надання медичної допомоги.
Найгірше, що довелося пережити на війні, каже військовий - це втрати побратимів, друзів, з яким починав службу в Сокирянському районному ТЦК та СП.
За успішне виконання бойових завдань солдата Валерія Бабинського відзначено почесним нагрудним знаком Головнокомандувача Збройних Сил України «Золотий хрест».
Валерій згадує, що втриматися у найважчі часи допомагали взаємна підтримка, а також розуміння, що лише завдяки діям військових ворог не наближається до їхніх домівок.
Служба зв’язків з громадськістю Чернівецького обласного ТЦК та СП
Отримавши повістку, чоловік без вагань долучився до лав Збройних Сил, змінивши цивільний фах водія на стрільця.
Після двох місяців служби в ТЦК та СП Валерій був переведений у 8-й окремий гірсько-штурмовий батальйон 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади і вирушив на фронт. Був помічником гранатометника, згодом гранатометником. Поблизу Білогорівки двічі отримав поранення. Під час першого осколок потрапив в обличчя. Тоді у наслідок контузії погіршився зір і слух. Через чотири місяці поранений вдруге - осколком в ногу. У зв’язку із станом здоров’я більше не зміг продовжувати службу і був переведений до ТЦК та СП.
Зі слів Валерія, його, як і більшість військових, які повернулися з фронту, вражає ставлення до війни чоловіків, які досі вагаються, а особливо тих, хто уникає служби.
- В нашому підрозділі людей не вистачало, підтримка була потрібна завжди. Кожному воїну було б набагато легше, якби ті хлопці не ховалися від повісток, а приєдналися до нас. Добре, якщо б вони розуміли, що чим більше чоловіків підуть воювати, тим більше шансів завершити швидше війну.
Розповідаючи про життя в окопах, важкі бої, Валерій наче про щось буденне згадує, як врятував з позицій пораненого побратима, ніс на собі близько трьох кілометрів.
- Тоді ж, йдучи лісом в темряві, натрапив на двох наших хлопців. Вони заблукали в лісі, були поранені, але насилу ще могли пересуватися самі. Вивів їх до місця надання медичної допомоги.
Найгірше, що довелося пережити на війні, каже військовий - це втрати побратимів, друзів, з яким починав службу в Сокирянському районному ТЦК та СП.
За успішне виконання бойових завдань солдата Валерія Бабинського відзначено почесним нагрудним знаком Головнокомандувача Збройних Сил України «Золотий хрест».
Валерій згадує, що втриматися у найважчі часи допомагали взаємна підтримка, а також розуміння, що лише завдяки діям військових ворог не наближається до їхніх домівок.
Служба зв’язків з громадськістю Чернівецького обласного ТЦК та СП