Кладовище ідей

Хочу кричать голосніше, глушити вас,
Є, що сказати, співати й доводити.
Йти тільки вгору, відомі вершини враз
Знищити впору й впіймати ці вогники.

Грій найдимніший кальян, щоб розвозило.
Знизу вважали, що в хмарах запарило.
Ідол, кумир для зівак обговорений,
Хочуть крутить собі мантру за паливо.

Поки сиджу нагорі, наче щастя є.
Бачу в собі декаданс й деградацію.
Зверху не видно як навички шарпає.
Ваду в світах — в дзеркалах ліквідацію.

Напитись в хлам — бажання одвічне.
Хоч й сам мрію про смерть у сні.
Я знаю що вже горло мокріє.
Хочу померти десь на тусні.

Настрій веселий, а в мене сумний.
Хочу вийти й загубитися щоб не знайшли.
Для мене час вже викликати буксир.
Чудово писати вірші вклавши.

Згадую конкурси, оцінки свої.
Заплакати хочу, та настрій веселий.
Ігнорую заповіді божі.
Алкоголь, як і моє життя,  дешевий.

П'яним написав вірш

Тут буде різна хуйня, по типу віршів і чисто думок

Ви так багато знаєте про інших.
"Лиш тяга до горілки й готівки."
Ви так багато говорите про принципи.
"Варто вам думати й щось вивчити."

Да ви ахуєли, товариші.
Може ще розповісте серафимі?

Ладно, ладно, не мені вчити життю.
Марно м'яко говорити мені, вбивці.
Я ж не Ісус закликати промовами ніжними.
Я ж не СС розбиратись з унтерменшами.

Не мені сповідуваться в монастирі.
Особливо коли ви такі образливі.

Шукаєте у всіх скелети в шафі.
Та я сам вивалю їх у чаті.
За ваші не спитаю, нецікаво мені.
Що ж в тебе мову відібрало, бейбі?