Дискусія про те, чи мав Бенксі етичне право малювати дівчину на зніченному домі в Бородянці, максимально крінжова, бо притягує ось таку аргументацію.
Акцептувати мистецтво через його етичність взагалі не дуже правильно, бо саме мистецтво (в сенсі велике, а не декоративно-ужиткове) часто має на своїй меті працю з етичною нормою. Інше мистецтво є беззубим.
Нон-ессенціальна теорія мистецтва змушує кожного самостійно проводити лінію між мистецтвом й хуйнею, й, звісно, люди проводять лінію по червоним лініям інших сфер - етика, хайп, новаторство, корисність, краса, майстерність, авторитетність. Коли, наприклад, етична межа працює для одного кейсу, людина радісно пихає цю межу й в інші ситуації, де вона вже не працює й потребує значної корекції або взагалі відмови від себе.
Іншими словами, мистецтво, скоріш за все, виросло з малюнків кров’ю. Й, мабуть, один(!) з факторів, який робить мистецтво мистецтвом - це поєднання творення зі смертю, конфліктне взаємопроникнення.
