Що не так із обкладинкою «День до вечора»?

Неозброєним оком видно: будинки на ній перевернуті. Так би мовити, в неприродньому положенні.

На етапі розробки я отримав від художниці кілька варіантів, серед яких найбільше мене зацікавив саме цей. І видавництву він теж сподобався. Я запитав:

- Що це означає? Гарно, цікаво, але одного не розумію: чому будинки догори дриґом?

На що Настя відповіла:

- Погодьтеся, так важко спиратися на село.

Річ у тім, що в книжці є розділ, який так і називається: «Спиратися на село». В ньому показується, що село зовсім не готове до такого навантаження, та й спиратися ні на що. Не те, щоби повна розруха в сучасній провінції, але ситуація близька до… хай буде - катастрофи.

Я подумав, що справді важко спиратися на село, коли воно перевернуте, коли не таке як треба. Коли, як каже мій племінник, «щось тут не так». Одним реченням художниця переконала мене, що це ідеальна обкладинка. За що я їй дуже вдячний!

Хоча не всі мої друзі розуміють обкладинку саме так.

Прочитати цей і інші розділи можна, купивши книжку в магазині видавництва:
https://bookraine.com/product/den-do-vechora/