Столиця росте і пожирає найближчі селища
Там де я з тобою грішив - білі крупинки стеляться
Посеред дня двадцять п'ятого лютого березня
Столичну весну замела сука-хурделиця
Я бачив двори, де не ступала нога ісусова
Там досі ще цей березневий сніжок похрустує
І ти у брунатнім пальті така свіжа й спокуслива
Ламала цю кригу, як Магдалена-розпусниця
І сонце висіло на хмарах надкушеним коржиком
Пам'ятаєш, мала, оце наше спільне спустошення?
Я пив тебе, лягав на груди стотонною ношею
Ти посміхалась, ніжно так кликала Льошиком
Вчепившись зубами у душу, мовчала: "мене бери"
Ця розтягнута майка і фарбовані пасма в рудий
Лишала на тілі смак бажання і запах трави
Й на шкірі відбитки, як незримі, гарячі сліди
Так ми сміялись на кухні, що сміх аж сягав нам кісток
Згоріла яєчня, тепла кава, АТБ-шний сирок
І коли сонце з'їдала хмара, як скандинавський вовк
То ми знали - це хуйова трава, а не Рагнарок
Вірш нa @loserspoetry
Там де я з тобою грішив - білі крупинки стеляться
Посеред дня двадцять п'ятого лютого березня
Столичну весну замела сука-хурделиця
Я бачив двори, де не ступала нога ісусова
Там досі ще цей березневий сніжок похрустує
І ти у брунатнім пальті така свіжа й спокуслива
Ламала цю кригу, як Магдалена-розпусниця
І сонце висіло на хмарах надкушеним коржиком
Пам'ятаєш, мала, оце наше спільне спустошення?
Я пив тебе, лягав на груди стотонною ношею
Ти посміхалась, ніжно так кликала Льошиком
Вчепившись зубами у душу, мовчала: "мене бери"
Ця розтягнута майка і фарбовані пасма в рудий
Лишала на тілі смак бажання і запах трави
Й на шкірі відбитки, як незримі, гарячі сліди
Так ми сміялись на кухні, що сміх аж сягав нам кісток
Згоріла яєчня, тепла кава, АТБ-шний сирок
І коли сонце з'їдала хмара, як скандинавський вовк
То ми знали - це хуйова трава, а не Рагнарок
Вірш нa @loserspoetry