колючі шипи спотворюють шию
рвуть бездоганно
стовідсотково
і явно нещиро
чому ж мене ти так і не ставив на п‘єдестал?
кровава гниль відпадає
від моїх болісних ран
не чуючи слова підтримки
не одержавши щирості наче маленьке дитя
я закриваю сама себе у підвал
надягаю колючий шпичак
майже як тато
але вже сама

самотужки зав‘язую руки
починаю гру у мовчанку
я знову і знову
перев‘язую рота

провалююсь у дитинство
трикляті, прозорі зіниці
вчергове підводяться над маленькою мною
вони явно готові убить
маленькі дитячі ручки
намагаються це зупинить

щиросердечна дитяча душа
певно заповнювалась відразою
кожного клятого дня

я не стішусь
я не пробачу
і не подам навіть краплі води
(хоча скоріше горілки, якщо це будеш ти)
за кожну невдалу спробу
убити все щире в мені
ти отримаєш шпичак у шию
і навряче один
#творю