re:vanta


Гео и язык канала: не указан, не указан
Категория: не указана


поки живий - кричи.

Связанные каналы

Гео и язык канала
не указан, не указан
Категория
не указана
Статистика
Фильтр публикаций


Війна – це, зокрема, про нагинання голів.

Ховайся від вибуху в землю, можливо, виживеш.

Недонація, що отруює світ ракетами й своїм існуванням, вимагає від нас пригинати голову.

Бо сама пригинає голову від початку створення.

Просто в неї немає дверей, крізь які можна пройти вільно, гордо й високо тримаючи підборіддя.

В недо-nazi-ї просто немає дверей, через які можна вийти у розвиток.

Замкнена наодинці зі своєю шизою: один раз вона вєлікая, інший – магучая. Направді ж – безпомічна.

Тому вона прагне, аби всі навколо гнули голови. Прагне замкнути у темряві з собою усіх.

Добре, що українці голову тримають гордо, двері прочиняють широко, а псевдонації струшують зі штанів, наче лайно.

Дивися, світе, і знай: якщо ти не даєш нам зброю, то завтра голову доведеться гнути тобі. І хто зна, чи ти вистоїш так, як стоїмо ми. Бо все частіше здається, що ти шукаєш бодай маленьку щілину для рсн, аби вивести їх з ними ж придуманої затхлої комори.

Тримайся, мій Києве. Тримайтеся, мої українські міста й села.

Не тільки сьогодні.

Завжди.


#revanta


#kyivtoday




=+=


зішкрібай мене зі стіни, як соснову смолу
помолися до бога пір року, що вірить у біль
осінь досі успішно й здощовано симулює
й запевняє – у світі найбільше її рабів.

зішкрібай і її зі стіни, як промерзлий Дірол
десь у хаті із цегли, приклеєну пальцем під стіл
час торкає від’ємно усе, що не мінус – зеро
пережити цю сірість – потрібен не чай – хоч Асті.

наші битви, насправді, кака́‌ово й нудно старі:
припустімо, Дюма б уже капав чорнилом й хропів
та на фоні любовної жовто-сірої істерії
всі лишаються цілим, а я розпадаюсь навпі́‌л.

скоро, чую, не буде чого зішкрібати зі стін
древні смо́‌ли віками виношують справжній янтар
а мені, щоб скоцюрбло застигти в пластині
досить вогкої осені, в якої відсутня мета.

08.10.2022


#revantapoetry


осіннє


🥲


Гессе, "Деміан", 1 розділ, друга половина.

#revantaread


читальний зал на сьогодні

друга частина першого розділу скоро буде, я навіть взяла сьогодні зеленого чаю з м'ятою, міцного, як пекло🌚

може колись я ще дозрію й до ефіру


як вистрілити собі у ногу під час повномасштабної війни

допис Артура Харитонова: https://m.facebook.com/story.php?story_fbid=pfbid0Bc6hvRynUgmKtCbKxwEVXFLBbFjQKkBRAbrfgT9zvUCiRKP3LzGTbmNXZrhxzDYzl&id=100000950192649


це новина, яку ви не знайдете майже ніде, гарантую. і від цього особливо гірко


Гессе, "Деміан", 1 розділ, перша половина.

#revantaread


замість на добраніч: вирішила почитати "Деміана" Гессе вголос, зазвичай таке не записую, але сьогодні особливий час.

я люблю читати уголос, хоча й роблю це швидко, бо, зазвичай, лише для себе, але якщо ви вже у ліжку, або ховаєтесь від тривоги, чи працюєте над проєктом — вмикайте на фоні, дещо розповім.

якщо хочеться послухати, чому я це пишу, трошки про самого Гессе і цей його текст, то вмикайте спочатку.

десь з 06:20 починається авторська передмова, а з 11:20— перший розділ.

дякую навіть якщо пробігаєте повз, це теж важлива взаємодія🔥


=+=


можна, я не випливу з жорстокого сну?..
щоби не стріляти у скроню собі ж.
лиш би хтось знанням цим мене мазнув:
чи щасливий ти так, як у дощ Париж?

в мій Шеол дорога тобі – табу.
і не поривайся, бо це війна.
сподівалась, досить простого «забудь»,
виявилось, досі не знала дна.

а ці стіни бачили, боже, все…
навіть у чортів тут блакить в очах
думала, що може нас пронесе,
біль роками зменшував ширину плеча.

а ці стіни чули від А до Я:
скрип кросівок, стогони, стук м’ячів
ти ламаєш останнє, що є – ім’я.
і коли не стане мене – мовчи.

у це Пекло доступу, бач, нема:
я зростила захист з брехні й надій.
так хотіла вирвати з каземату,
вийшло, що тепер це – твій вічний дім.

дай хоч раз торкнутися крил цих знов,
знай, це Пекло – справа знайомих рук.
я вмираю тихо і п’ю вино,
і у світ той ненависть не беру.

можна, я не випливу з безнадійного сну?..
кров хоч тут, як очі – синіє теж.
дай мені хоча б ще одну весну:
бачити, як птахом з вогню зростеш.


17.11.21


зараз покажу оце щось давне, дуже графоманське, ні разу не технічне, але трохи підправлене ось буквально щойно. така собі фанфікшн-поезія чи що

писалося в супроводі цього арту: https://www.pinterest.com/pin/16044142413268483/?nic_v3=1a6A7gpRt


Репост из: stavozero
#погляд_ставозера


... І це точно не те, що треба казати викладачу в першу хвилину знайомства після запізнення...



https://archiveofourown.org/works/42085476

#revantawork

** специфіка читання на цьому сайті: читається легко, просто, і для вподобайок не треба реєструватись


принесу-но я вам маленьку недільну прозову замальовку. продовження в неї навряд чи буде, скоріше, це щось із планів до циклу про київське метро


музей скульптора Торвальдсена, Копенгаген, стеля однієї зали


=+=


воскресіння накладає обов'язки:
— уві сні являтися матері;
— оживати на третій день;
— утішати всіх тих, що втратили;
— не боятись чужих ідей;
— не чекати поклонів/оплесків...

тільки це не спасе від душевних кратерів.


30.09.22

#revantapoetry


колись я буду вести канал нормально, але це не сьогодні, тому тримайте недотекст прямо зараз 👀


змінила світлину каналу, не губіть~

Показано 20 последних публикаций.

60

подписчиков
Статистика канала