ПРО ГЛУШНИКИ НА АРКАХ ТА КАЛАШАХ
Кілька слів про використання глушників на самозарядних карабінах та автоматах, і про пов'язані із цим проблеми.
Більшість стрільців, хто ставив на свою зброю глушник, одразу помічають, наскільки сильно вона починає бруднитись всередині. Багато хто дивується з того, що навіть патрони в магазині вкриваються кіптявою за кілька пострілів! Що вже казати про механізм.
Але, на жаль, мало хто розуміє, чим це викликано. Власники AR-15, приміром, одразу ж вважають, що це наслідки роботи DI-системи Стонера, і що для зниження забруднення їм допоможе регульований газблок.
На жаль, ні регульований газблок, ні використання поршневої системи замість DI при роботі з глушником - не панацея!
Більше того - калаші та інші карабіни при встановленні глушника починають бруднитись так само інтенсивно, що й AR-15. Як же так, адже тут гази не проходять у ствольну коробку?
Розгадка дуже проста. При встановленні на самозарядку глушника порохові гази, і відповідно нагар та кіптява, летять у її механізм зовсім не із газовідводної трубки. І перекривати її регульованим газблоком марно. Бо ним ви перекриваєте не ту дірку, з якої летить бруд.
Гази, нагар та кіптява летять в механізм самозарядної зброї
із патронника - одразу ж після того, як затвор потягне з нього стріляну гільзу.
Чому? Тому що затвор самозарядки відкривається і висмикує гільзу
надто рано! У цей момент тиск газів у стволі усе ще високий, бо на дульному зрізі їх утримує глушник, і не дає їм витекти назовні так само вільно й швидко, як і з голого ствола. Власне, саме в цьому і полягає принцип глушіння звука пострілу - уповільнення витоку порохових газів. Йдеться тут про долі секунди, але вони грають роль.
Затвор болтової гвинтівки стрілок відкриє рукою, через секунду-дві після пострілу, і гази вже встигають витекти назовні на 99%. А от самозарядка смикає гільзу з патронника майже одразу після вильоту кулі зі ствола. При цьому і гільза часто деформується, і навантаження на затвор сильно зростає. І капсулі з гільз можуть вилітати, особливо якщо тримаються у гільзі не надто міцно...
Як зарадити? Це непросто. Для коректної роботи з глушником треба уповільнити момент відкриття затвору після пострілу. Досягти цього можна як зменшенням тиску газів в системі, так і збільшенням маси рухомих деталей. І якщо зробити важчою затворну раму не завжди можливо, то доводиться робити важчим буфер віддачі. Бо вони працюють в парі.
У спеціалізованій зброї виконують модифікацію затворної рами. Канал під копірний штифт роблять довшим, а саму раму підрізають спереду. Відповідно, рама відкочується назад на більшу відстань, перш ніж починає відкривати затвор. Але це дуже серйозна модифікація, яку нереально виконати навіть в умовах типової майстерні.
Інколи подовжують газовідводну трубку. Закручують її навколо ствола, як змійовик самогонного апарату) Це дає виграш у кілька мілісекунд, але часом цього достатньо.
Ще один варіант - поміняти глушник на менш ефективний. Пожертвувати величиною глушіння на користь більш чистої та надійної роботи зброї.
Газорозвантажені глушники швидше скидають порохові гази у повітря, через це постріл гучніший, а спалах вночі - помітніший. Але автоматика працюватиме краще, і механізм не буде так забруднюватись.
Як варіант, можна обрати глушник із великим прохідним отвором. Приміром, для 223-го калібру узяти глушник з "діркою" під .308, а то й під .338. Він також буде трошки гучнішим, але ж - і чистішим.
При інтенсивній стрільбі з глушником тримайте під рукою мастило. Воно швидко випаровується із зброї, і можливо, доведеться доливати вже за кілька пострілів.
А ще не забувайте перевірити, чи не відкрутився глушник. Вони це люблять, від нагріву та охолодження самі розкручуються. В кращому випадку буде промах, в гіршому - зіпсований глушник. За потреби ущільнюйте стовбурове різьбл... пардон, дульну різьбу за допомогою сантехнічної фум-стрічки або нитки.
І не відкладайте чистку надовго. Свіжий нагар відходить значно легше, ніж коли встиг засохнути. Також намагайтесь знімати і просушувати глушник одразу ж після стрільби.
Про Зброю:
@prozbroyu
