ДивоІндія


Гео и язык канала: не указан, не указан
Категория: не указана


Про давню та сучасну Індію.
मैं तुम से बहुत प्यार करती हूॅं, मेरी भारत 🇮🇳

Связанные каналы  |  Похожие каналы

Гео и язык канала
не указан, не указан
Категория
не указана
Статистика
Фильтр публикаций


🔽🔽🔽
«Хотів би скільки речей зробити одночасно! Перечитати всі книги в бібліотеці Дасґупти, переспати зі всіма дівчатами з Ріпон стріт, конкурувати з усіма хлопцями мого віку — і йти вперед без жодних спогадів та адрес». Еліаде трохи непокоїло те, що часом він відчуває потребу пережити «низовий досвід», який його опускає і входить у суперечність із прагненням до досконалості. Однак, одночасно він стверджує, що це «рятує ретельно виважене життя від схем, від небезпеки закостеніння, яким часто грішать загальноприйняті ідеали». Письменництво для Еліаде також було формою «дозволеного гріха» — «У літературі сильніше, ніж в інших видах мистецтва відчувається бунт проти історичного часу, прагнення осягнення інших часових ритмів, ніж тих, у яких нам доводиться жити і працювати» — говорив релігієзнавець.

Повість «Майтреї» (1933) — це повість про кохання, але не про те, яке має бути найвищою ціллю в житті, а лише про те, яке є одним із досвідів науковця, для якого життя — це постійна інтелектуальна пригода. Майтреї та її світ — це для нього один із найбільш інтимних форм пізнання Індії.

Дочка Дасґупти, мати двох синів, лише в сімдесятих роках уперше прочитала повість про себе й той досвід настільки вивів її із рівноваги, що вона вирішила полетіти до Чикаго, де тоді вже працював Еліаде, щоби побачитися зі своїм колишнім «приятелем». Повернувшись до рідної Бенгалії у 1974 році, Майтреї Деві написала повість-відповідь «Це не вмирає», яку невдовзі переклала англійською, і яка стала бестселером. А в мене зараз є шанс доторкнутися не лише до Індії Еліаде, а до польскої Індії Еліаде.


ІНДІЙСЬКИЙ ДОСВІД МІРЧІ ЕЛІАДЕ І «МАЙТРЕЇ»

Звісно, назвати Мірчу Еліаде (1907 — 1986) індологом — це однаково, що намагатися океан помістили в склянку води. Безперечно, він був індологом, але його захоплення Індією було лише однією з багатьох граней його особистості. І саме особистості. Не соціальної ролі науковця й публічного інтелектуала, а саме його єства. Як пише польська дослідниця Ірена Герасимович, «Еліаде культивував потребу сильних індивідуальних переживань, як наступних етапів пізнання й самопізнання, які наближають до Суті». Саме тому його інтерес до Індії був не лише інтелектуальним, а й онтологічним. Йому мало було прочитати про Індію, йому треба було її пережити. Саме тому 1928 року він опинився в Калькутті, щоби вчитися індійській філософії та санскриту в класика досліджень історії індійської філософії Сурендранатха Дасґупти. Саме Дасґупта посприяв тому, щоб Еліаде здобув стипендію на навчання від мільрдера й мецената раджі Маніндри Чандри Нанді (1860 — 1929). Дім Дасґупти став центром всестороннього пізнання Індії, включно з інтимним — там була Майтреї, бенгальська поетка, дочка господаря маєтку, героїня найвідомішої його одноіменної повісті.

«Я поїхав до Індії, щоби позбутися відчуття, що я — провінціал-іноземець, який знайомий лише з філософією Заходу. Ніколи не вважав, що мислення почалося від Сократа. Хотів досягнути найглибших коренів людської думки. Після трьох років студій санскриту й досліджень у гімалайських ашрамах, зрозумів, що та культура, що виражена санскритом, не вичерпує світу цінностей Індії. Зацікавився тоді значеннями символів доарійських народів Індії. Відкрив справжню Азію, ще з часів доіндоєвропейських. Азію аграрну, з її фольклорною культурою. Там, у Бенгалії, переконався, якою мірою пізнання джерел азійських може допомогти в розумінні фольклору Румунії чи південно-східної Європи. Так я повернувся до передісторії народу ромунського. Коли покидав Індію, мав враження, що закінчилася якась фаза: я досягнув зрілості» — так Еліаде описував свій досвід в одному з інтерв’ю. Якнайкраще цей його метод безпосереднього осягання іншої культури втілений у його художній творчості, яка є відверто автобіографічною й навіть не намагається приховати це. Особливо це помітно в індійському циклі. У повісті «Ізабель і води диявола» головний герой — це молодий румун, що вчиться в Калькутті й навіть мешкає за тією ж адресою, що й сам Еліаде. Індійські повісті Еліаде є безпосереднім відбиттям тієї інтелектуальної лихоманки, у якій Еліаде пізнавав СВОЮ Індію.
🔽🔽🔽


У рідному інституті нарешті вийшов переклад Бгаґавадґіти! 🕉️

Бгаґавадґіта. “Ґіта-артха-санґрага” Ямуни / Переклад із санскриту, граматичний розбір, переднє слово й коментарі Д.В. Бурби. – К.: Інститут сходознавства ім.А.Ю.Кримського НАН України, 2021. – 640 с.

Увазі українського читача вперше пропонується науковий переклад “Бгаґавадґіти” – однієї з найвідоміших священних книг індуїзму. Протягом століть індійці зверталися до неї в пошуках відповідей на сокровенні питання буття, вона надихала індійських патріотів на боротьбу за незалежність Батьківщини. За межами Індії “Бгаґавадґітою” захоплювалися видатні філософи, письменники й науковці. В Україні про “Бгаґавадґіту” ще в 1844 році писав філософ і богослов Орест Новицький; цитувала цю книгу й Леся Українка. Однак у тридцятих роках минулого століття по індології в Україні органами НКВС був завданий нищівний удар, ліквідації наслідків якого має сприяти, зоккрема, і цей переклад. Цікавим доповленням до “Бгаґавадґіти” є “Ґіта-артха-санґрага” – стислий коментар до неї, написаний у Х чи ХІ ст. Ямуною. Завдяки граматичному розбору санскритського тексту виданням можна користуватися як посібником при вивченні санскриту. У детальних примітках проведені численні паралелі з іншими класичними текстами Індії.

Видання призначене для мовознавців, релігієзнавців, філософів, а також широкого кола читачів, які цікавляться культурою Давньої Індії.


Еротична скульптура, елемент декору колісниці ратхи.

Південна Індія (Таміл Наду або Карнатака)
18 - 19 ст.
Дерево із залишками темної патини

Партнерка, схоже, не дуже переймається процесом і паралельно курить кальян. Партнер же в акробатичній позі повністю відданий сексуальному єднанню.


🪔ДІВАЛІ АБО ФЕСТИВАЛЬ ВОГНІВ🪔

А ви знали, що багато сміття там, де є багатство? Принаймні у це вірять індуїсти. А тому у головний день фестивалю Дівалі, коли відбувається поклоніння богині багатства і процвітання Лакшмі, першу лампаду, запалену від вівтарної, ставлять біля купи сміття в домі. Двадцять одна або п’ятдесят одна глиняна лампада дійя прикрашають дім у цей день. Важається, що Лакшмі може пройти лише там, де їй освітлено шлях. Вогники ніби благають богиню про присутність в домі у наступному році.

Вечірнє та нічне небо у цей день світиться феєрверками, гучні звуки яких зливаються з галасом дітей. Їм вельми до смаку можливість брати участь у гучному дійстві, не йти до сну до пізньої ночі і навіть пограти в карти. Усе це дозволено під час фестивалю. Вбрані у яскравий національний одяг індійці ходять одне до одного в гості, дарують солодощі, їдять крекери та кхіл – хрусткі повітряні вироби з листкового рисового тіста.

Так індійці святкують успішне завершення епічних подій Рамаяни, коли володар Рама після чотирнадцяти років заслання, отримавши перемогу над злим демоном Раваною й визволивши свою дружину Сіту, з тріумфом повернувся до рідної Айодг’ї, щоб зайняти престол. Фестиваль триває декілька днів, та в головний день, який цього року припав на 24 жовтня, вшановують Лакшмі, яка є дружиною бога Вішну, інкарнацією якого і був Рама.
У цей день богині Лакшмі проводять пуджу.

Пуджею в індуїзмі називається ритуал поклоніння божеству. Стіни приміщення, де вона відбувається, прикрашають традиційним живописом мадгубані. Малюнок наносять яскравими фарбами пальцем, сірником, пір’ям чи гілочкою, зазвичай втілюючи в ньому епізоди з Рамаяни, або ж з життя ще однієї інкарнації Вішну – бога Кришни. Ще одним важливим елементом Лакшмі-пуджі на Дівалі є спеціальні «будиночки», зроблені з глини чи землі, у яких перебувають фігурки Лакшмі та Ганеша, ще одного дуже шанованого бога в Індії.

А на фото - скульптура Лакшмі (Індія, Кашмір), 8 ст. Музей Метрополітан


HAPPY DIWALI

Сьогодні в Індії важливе свято перемоги Світла над темрявою в усіх можливих сенсах - Дівалі. Вітаю, друзі! Перемоги нам!

А тут викладачка гінді Анна розповіла про своє святкування фестивалю в Раджастхані 🪔


ПАТТАЧІТРА

Одіша славиться не лише розкішними середньовічними храмами й культом Джаганнатха, а і яскравим народним живописом на тканині — паттачітрою. Із санскриту це слово так і перекладається — «картина на тканині». Кажуть, цьому виду мистецтва 1500 років — його початок йде від фресок на стінах ранньосередньовічних храмів Одіші з 5 ст. н. е. А ще паттачітра дуже пов’язана з культом божества Джаганнатха — місцевим богом, якого вайшнави шанують як форму Кришни й центром поклоніння якому є місто Пурі на березі океану. Власне, усім відоме зображення бога Джаганнатха стало стилістичним прототипом для паттачітри.
На прямокутних шматках тканини народні спадкові художники — чітракари — яскравими мінеральними фарбами виписували міфологічні сюжети, легенди і просто зображення індуїстських богів.

Як і в будь-якому домодерному живописі, процес виготовлення фарб займав багато часу, тому паттачітру робили всією родиною: жінки зазвичай займалися розтиранням фарб, замішуванням клеїв, тонуванням тла і фінальним лакуванням картини. А на батькові сімейства лежала головна задача — виписати зображення, одразу начисто, навіть не роблячи ескіз і не користуючись жодним «простим олівцем». Наразі я не можу показати вам паттачітру, над якою працюю, але покажу інші гарні народні картинки, що у вільному доступі. Зрештою, їхня стилістика однакова й дуже впізнавана: це кольорові картинки з декількома чистими кольорами в намальованій рамі з характерними рослинними орнаментами і з тлом, яке нагадує шпалери — має повторювані декоративні елементи. Такі ж елементи можемо бачити в мистецтві розписування рук хною — мегенді.




Як же ж так дгармічно і легально клясти воріженьок? Взяти магічну Атхарваведу і почитати звідти гімники. Ось, тримайте, Книга ІІІ, гімн 1. І фейсбук не забанить, і карму не зіпсуєш. 📖

"Замовляння на знищення ворогів і їхню поразку у битві"

A prayer or charm for the defeat and destruction of enemies in battle

1 Let the wise Agni go against our foemen, burning against ill-will
and imprecation
Let him bewilder our opponents' army, Let Jātavedas smite and
make them handless.
2 Mighty are ye for such a deed, O Maruts. Go forward, overcome
them and destroy them.
The Vasus slew, and these were left imploring. Wise Agni as our
messenger assail them!
3 O Maghavan, O Indra, thou who slayest fiends, and, Agni, thou,
Burn, both of you, against these men, the foeman's host that
threatens us.
4 Shot down the slope, with thy two tawny coursers, forth go thy
bolt, destroying foes, O Indra!
Slay those who fly, slay those who stand and follow.
On every side fulfil these men's intention.
5 Indra, bewilder thou the foemen's army.
With Agni's, Vāta's furious rush drive them away to every side.
6 Let Indra daze their army. Let the Maruts slay it with their
might.
Let Agni take their eyes away, and let the conquered host
retreat.

Пер. Ральфа Т. Х. Гріффіта (Ralph T.H. Griffith) 1895


Індійська студентка співає “Ой, у лузі червона калина" https://www.facebook.com/100031544560679/posts/pfbid025gxqAJpYpsE44Zt987KYojY9kcGFm6ih8ZFmuUkCBwfwQhapTJF35UAuqy7WxQagl/


Одна з найбільших в світі статуй бога Шиви. м. Коїмбатур, штат Таміл Наду.


🔽🔽🔽
Бгарат-Мата тут не Дурга, а ще один потужний індійський жіночий символ — Драупаді, дружина п’яти братів Пандавів із Магабгарати. Згідно з легендою, Драупаді була програна Кауравам у кості, а тому вони зажадали осквернити її, знявши з неї одяг.

Але та почала молитися до самого Кришни і його поміч прийшла миттєво — її сарі стало безкінечним, так, що Каурави не змогли роздягнути її. Звідти, кажуть, пішло 6 метрів індійського жіночого одягу ;)

На карикатурі з Індії-Драупаді чоловіки-ґвалтівники збираються стягнути сарі у вигляді індійського триколора. Вона розлючена і звертається не до Кришни, а до правосуддя, яке в Індії також репрезентує чоловічу точку зору. Це видно з молотка судді в її руках, на якому бачимо знак чоловічої статі.

Тож, Батьківщина-Мати, безпека якої залежить саме від її синів, діти якої мають любити її й оберігати, сама стає жертвою своїх же дітей-чоловіків. Ця карикатура є реакцією на часті зґвалтування в Індії, де жінкам не допомагає ні Кришна, ні «чоловіче» правосуддя.


Любити Батьківщину завжди легше, якщо візуалізувати її й наділити людськими рисами. Бгарат-Мату, або Матір-Індію, візуалізують у формі богині Дурги, яка їде на леві й бореться з демонами, які загрожують їй і Всесвіту. А що, якщо демони — її ж діти? Власне, частково про це робота ілюстратора Чада Крове (Chad Crowe), опублікована у 2020 році в The Times of India.🔽🔽🔽


ІКОНА ҐАНДІ

Сьогодні День народження Ґанді. Текст, який витягну із шафи, був написаний до дня його вбивства, але, думаю, сьогодні значно кращий привід 😇 . Хочу трохи розповісти про випадок, який став мотивацією до написання цього тексту.

У далекому 2020 я побачила, що людина, яка вважає себе пов’язаною з індуїзмом, поширила текст, підписаний Магатмою Ґанді. Читаю текст. Загальна ідея його така — людство зробило величезний технологічний стрибок, але водночас забуло про етику. У тексті було згадане метро і пуповинна кров, яку людство навчилося використовувати.

Метро? Пуповинна кров? До чого тут Ґанді? Коли Ґанді почав свою активність, метра в Калькутті ще не було, я вже мовчу про інші великі міста. А пуповинну кров для генетичних експериментів і омоложення тільки ЗАРАЗ вчаться використовувати. Тож я написала пану, шо Ґанді не міг такого сказати, що не варто поширювати нісенітниці. На мене вилилася купа гівна від цієї людини й від його співвірян, які вважають себе релігійними і дгармічними людьми. Їх не переконали ні факти про час будівництва в Індії першого метра, ні час початку експериментів зі стовбуровими клітинами.

У мене два висновки з цієї ситуації:

🔹релігійна ідентичність для людей є часто зоною комфорту, а не зоною росту, за яку вони дуже тримаються, подекуди приносячи в жертву ІСТИНУ;

🔹треба бути пильними всюди й щохвилини, критично ставлячись до інформації, що трапляється.

Ми звинувачуємо русню в нерезистентності до пропаганди, а самі не помічаємо, як через такі псевдоцитати Ґанді некритично приймаємо на віру навіть найвідвертіші нісенітниці. Чи не з таких постів починається втрата імунітету від пропаганди?

То хто ж такий Ґанді ❓

"Коли індійцям з різних куточків країни в ході соціологічного експерименту показували фотографії індійських чоловіків в окулярах, віддалено схожих на Ґанді, то більшість з опитаних пізнавали в них саме його. Недарма меморіал Ґанді – Радж Гат – своїм логотипом зробив лаконічне стилізоване зображення окулярів національного лідера. Тож ми знаємо про Ґанді все і не знаємо нічого" 👓

Есей тут.


Катьяяні. Храм Наксал Бгагаваті, Непал


ॐ देवी कात्यायन्यै नम: Oṃ Devī Kātyāyanyai Namaḥ

Сьогодні шостий день Наваратрі. Немає нічого дивного в тому, що цей індійський фестиваль зараз так відгукується в нашому серці, адже міф про Дургу резонує з архетипом колективного несвідомого про перемогу добра над злом і з тим простим фактом, що Україна зараз так схожа на Богиню, яка в кривавому і надтяжкому бою знищує демонів.

Володаркою цього дня Наваратрі є Катья‌яні. Це та сама Дурга, тільки у своїй шостій із дев’яти маніфестацій. Вона вважається дочкою риши Катьяяни, звідси її ім’я — Катья‌яні. Богиня вперше трапляється в Яджурведі як одне з імен Дурги. Поклоніння їй дає мужність та мудрість. Також вона є подателькою здоров’я, благополуччя та успіху.

Її народження вимолив згаданий уже риши, який поклонявся Матері Богині й дуже хотів, щоби вона стала його дочкою. Богиня почула його молитви, а тут іще один привід назрів — у світу з’явилася потреба в істоті, яка б могла подолати демона Махішасуру, що захопив Девалоку й почав там терор. Боги були безсилі перед ним, бо той свого часу покаявся й отримав дар від Брагми — жодна істота не могла його подолати. Щоправда істот жіночої статі серед «жодних» не було 😁. Махішасура й подумати не міг, що жінка може йому чимось загрожувати. Тож боги зібралися разом і створили Катьяяні прямо в скиті риши Катьяяни. Вона також знана як Махішасурамардіні, вбивця демона Махішасури. Цікаво, що у вішнуїзмі за схожих обставин Нарасімгадева, аватара Вішну, переміг демона Гіраньякашипу.

Катьяяні зображують такою, що їде на леві й має чотири руки. У лівих руках вона тримає лотос і шаблю, а праві зображують абгая-мудру — жест захисту й позбавлення від страху.

Джей, Катьяяні Ма!


МІФ ПРО КАДРУ І ВІНАТУ

Поговорили про тимчасове, минуще, тепер хочеться про вічне, про МІФ. Часом викладатиму тут індійські міфи. Вони є дуже терапевтичними.
Цей міф про індійську матір нагів Кадру 🐍, дружину ведійського ріші Каш’япи, та її сестру Вінату.

Одного разу Кадру побилася об заклад зі своєю сестрою Вінатою, що та не відгадає, якого кольору хвіст у білого небесного коня Уччайхшраваса. Відповідь сестри була очевидною – хвіст у коня білий, такий же, як і весь кінь. Та підступна заздрісна Кадру заклалася з сестрою не просто так – їй конче потрібно було, щоб сестра програла. Тож вона попросила своє зміїне потомство обволокти хвіст коневі так, щоб здалеку він здавався чорним. Тож обманом Кадру домоглася перемоги і бідна Віната попала до неї в рабство. На щастя, та встигла відкласти два яйця, з яких мали вилупитися найсильніші створіння на світі. То вони пізніше визволять її з рук «доброї» сестрички. На фото - спойлер з Національного музею в Делі 😀


ІНДІЯ ПРИПИНЯЄ КУПІВЛЮ РОСІЙСЬКОЇ НАФТИ

Індійські нафтовиробники мають намір відмовитися від купівлі російської нафти через високі тарифи на фрахт. І це на тлі того, що після вторгнення росії в Україну Індія стала другим після Китаю споживачем російської нафти. Думаю, вбачати в цій відмові політичний сенс не варто, швидше за все, перевезення ресурсів настільки дороге, що індійським нафтовим компаніям це не вигідно. Новина в Гіндустан таймс про це дещо дивна - вона містить лише слова посла росії в Індії Аліпова, які, знаючи наших сусідів, дуже схожі на погрози. Думка індійської сторони в новині не представлена. У контексті цінових обмежень, які G-7 запропонувала на нафту, Аліпов сказав, що дуже сподівається, що Індія переслідуватиме свої інтереси в разі впровадження цих обмежень і що обережна політики Індії щодо них, на його щире переконання, навряд чи буде на користь країні. (росія вже вирішує, що кому буде на користь, а що ні). Ну і, власне, погроза: «Москва просто перестане постачати нафту на світові ринки й у ті країни, які приєднаються до ініціативи США щодо обмеження цін. Я вважаю, що це створить дуже гострий дефіцит пропозиції на світових ринках і, зрештою, ціна на нафту в усьому світі різко підніметься вгору», — сказав він. (На зло кондуктору куплю билет пойду пешком). Водночас Аліпов висловив сподівання на розширення енергетичної співпраці між двома державами.

Ще Аліпов сказав, що санкції, накладені на росію в результаті вторгнення в Україну, ніяк не впливають на співпрацю в оборонній сфері між країнами. У росії все завжди йде за планом, тільки не відомо, за яким. Ось тут також Аліпов заявив, що «поставки йдуть відповідно до графіку», а потім додав — «якщо і є якісь затримки, вони не пов’язані з «Україною і ворожістю, яка там відбувається» (цікаво, чиєю?). А затримки є — «будівництво фрегатів затримується на пів року», що пов’язано з «процесом виробництва» 😁

Виглядає так, що пу не виніс жодних висновків із доган Сі й Моді, яким ця війна вже також починає бути кісткою в горлі, і проігнорував їхній заклик якнайшвидше закінчити війну прямо протилежними діями — оголошенням «самодицу» свого народу на території України.


Коли почула в Арестовича про те, що Моді – мудра людина, бо знає Веди, то все ж пішла подивитися, що він такого сказав путіну на саміті ШОС, що удостоївся такої похвали. Не знаю, чи то стилістика мови гінді, чи то така манера говорити в індійців в принципі, але мені здалося, що Моді ніби виносив путіну догану. А оце «Excellency” з вуст прем’єр-міністра звучало, як «синку». «Награвся – хватить». Якщо хто ще не чув, то повідомлення Моді, за яке його всі хвалять – «зараз не ера війн». Особливо значення цих слів розкривається після того, як путін йому декілька хвилин раніше розказував, що це Україна не хоче переговорів і прагне вирішувати все на полі бою мілітарними методами. Здається, навіть Моді ці слова вже не переконують.

Досить архаїчно у зверненні прем’єр-міністра прозвучала згадка про евакуйованих з України індійських студентів на початку війни. І досить дивно, принаймні для нас, українців, звучала подяка Моді обом (!) країнам за сприяння в цій евакуації. Як жаль, що індійські студенти майже не інтегровані в українське суспільство і навряд чи зможуть пояснити Моді, що російського сприяння не знадобилося би, якби хтось займався своїми домашніми справами, а не нападав на сусідів.


⬇⬇⬇
Тема релігійності далітів значно складніша, ніж ми тут опишемо, слідом за англійським антропологом Майклом Моффатом. Але принаймні, дамо відповідь на запитання, у що вірять недоторкані в Індії, якщо не читають Веди. У 70-х роках XX ст. дослідник вивчав соціум села Ендавур що в Таміл Наду. У маленькому селі на 1 650 жителів виявилося 19 каст, п’ять із яких були недоторкані й мешкали поза місцевістю uur, яка вважалася чистою й де мешкали всі інші касти. Виключеним з uur був заборонений вхід до храмів, також вони не могли користуватися з послуг пурохіти, сімейного брагмана. Хіба були включені до спільного поклоніння богині села Селліямман. Тож, можна припустити, що вони або мали своїх божеств, або поклонялися лише богині території. Насправді відповідь інша.

Боги для далітів — це божественні істоти, чиєю відмінною рисою є «сила». Акт поклоніння полягає в тому, що вірянин дає божеству свою відданість, службу та подарунки — зокрема, їжу — а божество використовує свою силу або на користь вірянина, або проти нього. Вірянин і божество перебувають в ієрархії щодо одне одного (й не завжди бог вищий). Божества, яким поклоняються даліти, також перебувають в ієрархії між собою. Вищі на цій «кар’єрній драбині» божества є сильнішими, чистішими й більш прихильними до тих, хто їм поклоняється. Хоч це і схоже на язичництво, але ні - є уявлення про єдиного Бога, джерела всіх інших його форм. Так от для далітів села Ендавур ця «драбина» має 6 щаблів, а в її основі — невтілений Бог KaDuval 🏞👇

Боги на 2 рівні - Шіва, Парваті і Вішну - є досить далекими від людських інтересів, вони радше займаються світопорядком, ніж дрібними справами людей. До них можна достукатися, маючи лише високий рівень власної чистоти. Як підношення вони приймають лише вегетаріанську їжу.

На 3 рівні Ґанеша й Муруган. Вони мають конкретніші функції і є більш доступними.

За ними йде богиня Мар’ямман, яка є ще більш доступною і проміжною істотою змішаної брагманічно-недоторканої природи у своєму тілесному втіленні. На цьому ж рівні перебуває вже згадувана нами богиня далітів Селліямман. Міфологія стверджує, що такі боги жили колись серед людей і їхні сили є досить вузькоспеціалізованими, наприклад, управління дощем та здоров’ям на певній території. Ці божества можуть бути чистими й нечистими, благими і злими, вегетаріанцями і м’ясоїдами.

Далі йдуть «ті, що скотилися», боги, які досить слабкі, тому дуже доступні, але ще достатньо сильні, щоби допомагати людям.

Боги на рівні 5 — слуги «тих, що скотилися». Вони отримують лише м’ясо як підношення, це — колишні люди, які ображали богів.

На останньому рівні — демони, душі нещасливих померлих, які отримують кров як підношення. Боги з вищих рівнів мають силу їх контролювати.

Тож, божественний світ далітів відображає людських світ із його ієрархіями та чистотою чи нечистотою. Ба більше, їхній божественний світ такий же, як і світ вищих каст, питання тільки в тому, хто яким божествам поклоняється.

Звісно, цю схему не можна поширювати на всіх далітів, але вона дає загальне уявлення про релігійність позакастових. Пізніше поговоримо про різницю в способах поклоніння далітів і інші пов’язані речі. А якщо ви думаєте, що в сучасній демократичній Індії ця тема неактуальна, то можна хоча б глянути на статистику: дослідження людського розвитку у 2012 р. показали, що 20 % респондентів-містян мають принаймні одного члена родини, який практикує недоторканість.

Показано 20 последних публикаций.

59

подписчиков
Статистика канала