чому?
чому люди настільки прогнивші?
чому в них немає і каплі розуміння та доброти.
де співчуття?
де розуміння того, що відбувається в наш час.
Чому замість пригорнути та заспокоїти ті, кого війна не заділа сиплять солі на рану?
ви в теплі всі 10 місяців.
у вас всі живі слава богу і ніхто не воює з сім'ї.
а я ж відчула все з повна.
більша частина сім'ї була під окупацією 8 пекельних місяців.
без світла, зв'язку та й зовсім без цивілізації.
батько ж в ЗСУ скільки часу.
а ще....
а ще найкращий друг помер.
його немає місяців 9.
я боюся шороху не те, що гуркоту.
навчатися сил зовсім нема.
та і бажання звичайно.
а всі і навіть батьки мені в один голос кричать:"навчайся"
та як довести їм те, що не те, що навчатися я жити не хочу.
може годі страждань.
я вже сповна натерпілася булінгу в школі.
вже зовсім виснажена я..
завжди посміхаюсь, як дура сміюсь з тупих жартів,
а би просто забути про біль.
про ту, що пронзає всю душу.
що губить мене з середини.
довіра пропала давно.
до всіх.
світ прогнивший для мене.
чому...?
збагнути мені не під силу.
