"Якщо людина переконана, що "я - невід'ємна частка Крішни", її не турбують навіть найбільші труднощі, бо вона знає, що Крішна дасть захист. Це і є відданість.
Щоб досягти такого стану, треба докласти всіх зусиль, використати свій розум і вірити в Крішну. Якщо Крішна не захистить нас, ніщо не врятує нас. Якщо Крішна залишить нас без уваги, то немає порятунку, і хоч би яких заходів ми не вживали, щоб захистити себе, все одно зазнаємо поразки.
Хворого може лікувати багато вправних лікарів, але це не гарантує, що він виживе. Якщо Крішна захоче, людина помре, незважаючи на найкращих лікарів і ліки. З іншого боку, якщо Крішна захищає нас, ми виживемо навіть без медичної допомоги.
Коли людина цілковито віддається Крішні, вона стає щасливою, бо знає, що в будь-якій ситуації Крішна захистить її. Вона подібна до дитини, що цілковито віддана батькам і впевнена, що вони її захистять.
Як каже Ямуначар'я в "Стотра-ратні" (43): "Господи, коли я стану Твоїм постійним, вічним слугою і завжди відчуватиму радість від того, що маю такого досконалого господаря?"
Якщо ми знаємо, що є хтось дуже могутній, хто є нашим покровителем і спасителем, хіба ми не щасливі? Але якщо ми намагаємося діяти самостійно і на свій страх і ризик, як ми можемо бути щасливими?
Щастя - це бути в свідомості Крішни і бути переконаним, що "Крішна дасть мені захист", і бути вірним Крішні. Інакше бути щасливим неможливо".
Шріла Прабгупада
"The Path of Perfection", глава 5