Вже скоро Йоль, настає час коли ми зустрічаємо сонце в нашому житті, коли ніч нарешті закінчується і ми зустрічаємо перші промені в сутінках. Зі святом я потроху прихожу в себе. Але не просто в себе, а зовсім до чогось нового, що я намагаюсь відчути та вдихнути в своє серце.
Я люблю свій канал, я кохаю свою жрецьку роботу, я захоплююсь сенсом свого життя, але завжди буду задавати собі питання "хто я є" і чим я бажаю займатись. І мій стан, коли я вигоріла, коли відчула себе знедоленою та "божевільною" в моєму часі застигло лише одне питання "а хто я є без магії?", "хто я є без того всього чим я займаюсь?". І в такі моменти коли на тебе накидається зневіра, коли не має тої людини, хто могла би провести тебе по річці реабілітації негативизму, падіння сенсу та землетрусів свідомості, щоб показати тобі інший світ. Ти на одинці з самим собою, бо тільки ти сам можеш себе витягнути з той погані і хуйні, яка набрякла в голові як пухлина.
І в такі моменти коли тобі хуйово, коли ти відчуваєш лише падіння, але водночас тримаєш свою службу, тримаєш свій блог, тримаєш все на світі і думаєш як тобі не впасти, як тобі викрутитися з усім за що ти тримаєш відповідальність коли ти сам не впевнений в тому, що відчуваєш, чого зараз ти хочеш.
Бути жерцем - це не панацея. Якщо Боги з тобою поряд "24/7", це не є ознакою того що твоє життя одні великі магічні горки з шаманськими подорожами та віддавання себе людям. Жрець це людина, тому її життя не крутиться лише навколо усього містичного. Ми теж спимо, жремо, маємо схильність до фізичних та ментальних падінь, ми плачемо та нудьгуємо, можемо паритись через людей, відносини з ними, та через будь що насправді.
Але в самих жерців та у суспільства є звичка що така людина транслює лише позитивне. Перечитуючи один і мільйон блог магічного діяча ти натикаєшся лише на позитивні картиночки з ритуалами, статтями або з глибокими усвідомленнями. Тому і складається таке враження, що така людина завжди продуктивна, щаслива та активна, а головне – настільки "прасвітльонна" шо ніяки Ваські, чи праця, заебони і забобони її не турбують. Але-ж на справді то турбують, думаю зі мною будуть згодні всі.
Тому коли ти сам крутишся в меж-соціальній мішурі і ти думаєш "блять, мені хуйово, а про що мені писати" коли ти звик до цієї нудотно солодкої картинки езотеричних бложиків. Але людина є людина, така хаотична і природня, схильна або до жорсткої дисципліни чи розбещеності. І ми повинні говорити про це, про реальність яку нас оточує, бо в тому то і є фіча реальності що вона водночас може бути такою насиченою, то пустою.
Тому і я зараз втомлена від магічної мішури, та теж не знаю, про що писати та говорити. Але я буду писати про те, що я відчуваю, про те що хочу і бажаю. І навіть коли людині до всього на світі до єбені, то навіть з такого стану можна витягнути енергію та ідею. Тому давайте вчитись цьому разом, давайте транслювати реальність та бути творчими. Не пустими людьми-мотивашками, що не хочуть визнавати свою слабкість, а справжніми. Бо це нас і об'єднує, бо ми є люди. Ми є сила.
(і на справді тут можна вставити не тільки жерця, а любе інше слово. Хоч шамана, некроманта, чаклуна, кого хочете. Сенс не змінеться. )
#думки
Я люблю свій канал, я кохаю свою жрецьку роботу, я захоплююсь сенсом свого життя, але завжди буду задавати собі питання "хто я є" і чим я бажаю займатись. І мій стан, коли я вигоріла, коли відчула себе знедоленою та "божевільною" в моєму часі застигло лише одне питання "а хто я є без магії?", "хто я є без того всього чим я займаюсь?". І в такі моменти коли на тебе накидається зневіра, коли не має тої людини, хто могла би провести тебе по річці реабілітації негативизму, падіння сенсу та землетрусів свідомості, щоб показати тобі інший світ. Ти на одинці з самим собою, бо тільки ти сам можеш себе витягнути з той погані і хуйні, яка набрякла в голові як пухлина.
І в такі моменти коли тобі хуйово, коли ти відчуваєш лише падіння, але водночас тримаєш свою службу, тримаєш свій блог, тримаєш все на світі і думаєш як тобі не впасти, як тобі викрутитися з усім за що ти тримаєш відповідальність коли ти сам не впевнений в тому, що відчуваєш, чого зараз ти хочеш.
Бути жерцем - це не панацея. Якщо Боги з тобою поряд "24/7", це не є ознакою того що твоє життя одні великі магічні горки з шаманськими подорожами та віддавання себе людям. Жрець це людина, тому її життя не крутиться лише навколо усього містичного. Ми теж спимо, жремо, маємо схильність до фізичних та ментальних падінь, ми плачемо та нудьгуємо, можемо паритись через людей, відносини з ними, та через будь що насправді.
Але в самих жерців та у суспільства є звичка що така людина транслює лише позитивне. Перечитуючи один і мільйон блог магічного діяча ти натикаєшся лише на позитивні картиночки з ритуалами, статтями або з глибокими усвідомленнями. Тому і складається таке враження, що така людина завжди продуктивна, щаслива та активна, а головне – настільки "прасвітльонна" шо ніяки Ваські, чи праця, заебони і забобони її не турбують. Але-ж на справді то турбують, думаю зі мною будуть згодні всі.
Тому коли ти сам крутишся в меж-соціальній мішурі і ти думаєш "блять, мені хуйово, а про що мені писати" коли ти звик до цієї нудотно солодкої картинки езотеричних бложиків. Але людина є людина, така хаотична і природня, схильна або до жорсткої дисципліни чи розбещеності. І ми повинні говорити про це, про реальність яку нас оточує, бо в тому то і є фіча реальності що вона водночас може бути такою насиченою, то пустою.
Тому і я зараз втомлена від магічної мішури, та теж не знаю, про що писати та говорити. Але я буду писати про те, що я відчуваю, про те що хочу і бажаю. І навіть коли людині до всього на світі до єбені, то навіть з такого стану можна витягнути енергію та ідею. Тому давайте вчитись цьому разом, давайте транслювати реальність та бути творчими. Не пустими людьми-мотивашками, що не хочуть визнавати свою слабкість, а справжніми. Бо це нас і об'єднує, бо ми є люди. Ми є сила.
(і на справді тут можна вставити не тільки жерця, а любе інше слово. Хоч шамана, некроманта, чаклуна, кого хочете. Сенс не змінеться. )
#думки