Прочитала ЛАЗАРУС Світлани Тараторіної і мені сподобалось.

У світі співіснують люди і нечисть – і люди існують краще.
Відомий сищик Олександр Тюрін, проїздом в Києві, виявляється втягнутим в пророцтво про Змія, який має повернутись, щоб відстояти свободи нечисті і надавати людям по дупцям.
У Тюріна довга історія з нечистю і йому, звісно ж, доведеться заглибитись в своє власне серденько і знайти там трошки розуміння, перш ніж книжка скінчиться і пророцтво збудеться (або ні).

✅
Мені сподобався світ. Він хаотичний, розхристаний і невизначений: в цьому світі можуть зʼявлятись нові види нечисті, будь-яка інформація виявитись недостовірною і на героїв постійно чекають несподіванки 🕺

Мені сподобалася атмосфера. Маленькі деталі, накшталт проростаючих травою слідів у духів природи чи дрібних змійок, які живуть у волоссі Ліліт, додають книзі чарівності🐕

Мені сподобалась структура: книга складається з окремих, сюжетно закінчених оповідань, які в фіналі звʼязуються. Для книжки про сищика така структура підходить чудово: окремі кейси і розслідування не плутаються між собою і дають відчуття «серіальності» 🐕

❎
Мені НЕ сподобались жіночі персонажі, починаючи з шаблонних відьом і закінчуючи романтичним інтересом головного героя. Опис Василини просто змусив сміятись хвилин пʼять (я покладу скрін в коментарі, посмійтесь і ви) ❤️

Мені НЕ сподобався фінал, в якому всі ниточки мали звʼязатись органічно, але звʼязували їх розлогими поясненнями, а не логічними штрихами ❌

Книга точно не без недоліків, але схопила за серденько і не відпускала: кілька днів я читала тільки її.
Тож однозначно раджу спробувати, тим паче що перевидання неймовірно гарне.

Бонус для тих хто дочитав аж сюди: віддаю свій екземпляр за ціною доставки НП, тож якщо що – пишіть дані доставки забрано 🐕