У людини є унікальна здібність звикати до всього, навіть до окопу.
Як би воно все важко не було, все одно звикаєш.
Але, все одно, для кожного є щось погане.
Комусь нетерпима фізична праця чи змерзлий тушняк, для когось — штурми чи наступ кацапа, втрати друзів, трупний сморід та постійно немите тіло. Кожному — своє.
Мене особисто, дико паяє вставати о 3 годині на пост, особливо, коли ліг відпочивати в 00:00 після посту, а через три години — знову на пост.
Оце встаєш в 2:40, захарений. Ледве зігрівся, каву не попити, на вулиці холод дикий. Війна ще спить, але от от може початися наступ підорів. 4-5 ранку прилітають перші дрони в пошуках жертви. Кругом стоїть туман. Прилади спостереження майже сіли.
І ти оце, не виспаний, стоїш. Око сіпається, а після наряду вже не підеш спати, бо тре копати.
Таке воно шось, дико бісяче заступання о 3 годині. І відчуття таке, наче ти в якійсь сансарі, кожна ніч, немов день сурка або дежавю.
Підписуйся|Розвідка Ноєм
