Я чесно намагався зрозуміти у чому цінність «непростих» чи «бо так є» чи якихось його оповідань, але не зміг. Кажуть, що там щось є, але те щось мені, принаймні, поки що недоступне.
Українська літературна критика мені теж нічого не пояснила, бо її не існує. Втім, це вже зовсім інша історія.
П. С. Найшов ще в інтернетах ось таке цікаве за вересень 2013го:
«Бесіду розпочав журналіст Олександр Бойченко: «22 роки історії незалежної України це – повний провал. Україна провалила все, що могла, стартуючи в кращих умовах, ніж сусіди. Справа не в тому, чи я хотів би щось ділити, чи ні, а в тому, якщо 22 роки робити те саме, а воно не виходить, значить може є якась помилка в методі, може, ми неправильно щось робимо?!»
Також він прокоментував слова президента України Віктора Януковича про референдум щодо вступу України в МС чи ЄС, який рано чи пізно доведеться провести. «Ну то які області за який союз проголосують, то хай би туди і йшли», - додав журналіст.
Водночас Вікторія Наріжна сказала, що не може зрозуміти, чому сепаратизм – розділення двох частин України – має успіх.
У відповідь письменник Сергій Жадан зазначив, що «сьогоднішні дискусії стосуються питань українського марнотратства і української безвідповідальності».
«І коли ця марнотратність і безвідповідальність демонструється нашими політиками – це не викликає жодного жалю, бо від них і так ніхто нічого іншого не чекає. А коли її демонструють люди поважні, до яких ти ставишся ну як не з любов’ю, то з повагою, - то це викликає агресію і великий жаль. І шкода, що українські інтелектуали та письменники так легко відмовляються (підтримуючи сепаратистські настрої, - ред.) від своїх читачів та співгромадян», - додав Жадан»
Примітно, що адекватно у тій дискусії повівся хороший письменник з Донбасу, на відміну від безтолкових графоманів галичан.
