Що може прекраснішим бути, ніж мандри у горах?
Здається, всі рани цілюще повітря загоїть.
Пишаються хащі грибним та квітковим розмаєм,
Хіба що ледащо у кошик щось не назбирає.

Але на меті відшукати скарб Довбуша. Пильно
Його заховали крислаті дерева і дивні
Легенди, якими просякнуто простір навколо.
Смарагди палають — осяяло сонце ранкові

Одежі смерекам. Ой, леле, шовкові косиці!
І буде букетик, яким можна справді гордитись!
Ковток із джерельця — і в кожній клітиночці сила
До серця озветься з питанням: "Чого б ти хотіло?".

Стежками проводить енергія, що просочилась
Крізь час та каміння. Елегія схилів,
Що втратили ліс як дитину, пекуче-тужлива.
І схоже, не те ми повинні шукати. Кропива,
Русалки, чугайстри та інші істоти не в змозі
Були відігнати людей, більше схожих на монстрів.

Минув час мандрівки. Секрети господарі-скелі,
На жаль, не відкрили. Доріжки додому нам стелять.
І наче лунає: "Збирайте гриби чи ожину.
Це справжні коштовності краю, корисні й поживні.
А тим, хто бажає щоб крига кохання в них скресла,
Запрошення в гори — зустрінемо вас едельвейсом."