Літо зустріло букетом півоній
Та оповило п'янким ароматом,
Серце плекає надії невтомно,
Врешті, ракетами їх не відняти.
Ніби сиренами простір наш скутий,
Небо застелюють клени крислаті.
Трохи-но сумно, що будемо вкупі
Знову з тривогами червень черпати.
Та я вдивляюся в кожну троянду,
Час не спиняється, вчуся у нього
Руху постійному, знаю, розрадять
Хутко повітря та квіти, й дороги.

#вірш, #літо, #поезія