Повітря наповнене липами,
Поринути хочеться в спокій,
Та китиці гніву достиглими
Здаються, але їх на потім
Залишу і кину у вогнище,
Навіщо калічити душу?
Обурюють чинники зовнішні
Постійно. Та не надолужиш
Години, що люттю опалені,
Горіти хай буде лиш ватра.
Чи це в налаштунках прогалини?
Над цим міркуватиму завтра.
А поки в алеях смарагдових
Я кроками міряю вечір,
Хизується небо загравами,
Милуюся літом як вперше.

#вірш, #поезія, #липа, #літо