місто, любов, розмова

півонієві прянощі твого пахущого травня,
фіранок сонячні зайчики пасуться на світанні,
твоє волосся доріг заплітається в розлитім тумані,
а в пастелях твого подільського вбрання я вперше відчула те хвилювання...

ти вигравав нам сонцесяйні балади,
поки між нас вмира крихке сподівання,
коли "я тебе кохаю" було звичайним мовчанням...
друже, ти написав нашу історію дещо неохайно.

я любила твої претензійні кав'ярні,
друзям пропоную ходити тепер лиш в пихаті бари,
я слухаю затори, бо вони звучать як його прощання,
але знаєш, я більше не жду відповідей на свої питання...

якось незвично... незважай, що скажу це з ваганням:
дякую, Києве, за перше кохання,
та в мене лишилось ще одне маленьке прохання...
моє місто, пообіцяй знайти в тобі й останнє.


25.06.22