вона і він

народилась серед марних грудневих тріпотінь,
їй колискову співала зла заметіль,
вона виросла дещо гордовита й сумна,
їй казали, що вона зимова лілея —
найкраща діва серед усіх цвітінь,
найефімерніша серед сновидінь,
вона б зчарувала самого орфея,
вона цілувала, як сонце цілують рідкі небеса,
вона обіймала, як листя огортає сива імла,
її не лякала самота,
вона боялася щастя.
трагедія діви загалом була в тім,
що чоловіки б віддали усе своє життя,
аби бачити її поруч, поки небо гризе пітьма,
аби цілувати землю, по якій ступа
її швидка примхлива тінь,
але ж є він
і тільки він
не знає, куди сховатись
від чергових її листів,
від її безнадійних війн,
які вона починає
йому навздогін,
він один
не знає куди себе діти
від її клятих провин.


26.07.22