***

чоловікам важливо було знати
кожен міліметр моєї шкіри,
тому вони складали контурні карти,
покладаючись на відсутність власної віри,
дико не любили, до речі, коли я змушувала їх чекати,
затим завжди жили на крок від зневіри,
їм було важливо мене сховати
подалі від усіх інших звірів,
вони полювали мені на квіти,
забуваючи, що я люблю рожеві й ласкаво-білі,
їм так важливо було радіти,
що я поруч, навіть коли на координатах грудня — заметілі,
казали, що такої, як я, більше немає на світі,
тому карбували мій погляд на тілі,
аби потім дивитись на себе лише в пітьмі,
бо тільки так на них не буде видно мене,
не буде помітно, як швидко вони за мною сп'яніли,
коли я пішла, викреслюючі з історії всі імена,
якими вони мене похрестили,
у них зрештою лишається одна єдина межа,
той кордон між тим, що вони любили,
і їдким щастям про те, що це більше не я.


01.08.22