Сьогодні день пам'яті Небесної сотні.
Дочитайте цей текст і підтримайте поширенням, якщо погоджуєтесь.З кожним роком у подій Євромайдану проявляється одна дивовижна властивість.
Віддаляючись, багато що стає розмитим. Забуваються побутові дрібниці і навіть дати. Я вже і не згадаю, у що був одягнений у цей день, чиї посинілі пальці подавали мені бутерброд і де саме я спав напередодні.
Але є і інша сторона цієї відстані.
З кожним днем все чіткіше й яскравіше стає справжнє значення тих подій у історичній перспективі. Не лише за десятиліття нашого власного життя, а й за багато століть до 21.11.2013.
І думаю, настав час деякі сенси та змісти тих подій чітко окреслити, не давши черговим колаборантам їх спотворити. Зрештою, коли-небудь нас - тих, хто все пам'ятає, - не стане. А сенси мають бути закарбованими.
Так, сьогодні день пам'яті Небесної сотні.
І оглядаючись назад, ми маємо визнати, що загиблі у той день були першими жертвами війни із РФ.
Так, стріляли наші громадяни. Але всі, хто давав накази, опинилися в Росії. Всі. До одного.
Просто уявіть.
Президент. Прем'єр-міністр. Спікер. Міністр оборони. Міністр внутрішніх справ. Голова СБУ. Керівники усіх спецслужб. Керівники військових підрозділів. Усі ці сміливі і брутальні хлопці, які «не гонят порожня»к, виявилися нікому не потрібними, жалюгідними утриманцями чекіста-маразматика.
З ким ми взагалі воювали десять років тому?
Всі ці люди були васалами Кремля в Києві.
Усю нашу країну з моменту набуття незалежності пронизували не лише впливом РФ, а й прямим управлінням з Москви. Політика. Економіка. Правоохоронні органи. Армія. Наука. Усе без винятку.
Строго кажучи, у термінах міжнародного права, до 2013 року за винятком деяких острівців опору Україна перебувала під опосередкованим, але ефективним контролем рф.
Євромайдан став першою битвою за незалежність України у 21 столітті.
До нас сотні років поспіль наші нащадки були свідками та учасниками воєн і битв за право бути незалежними. Так, ми зазнавали й поразок.
Але кожна з них робила країну сильнішою й більш осмисленою.
Кожна крок за кроком вела до Євромайдану і сьогоднішньої війни.
І саме нашому поколінню судилося пережити найтриваліший період незалежності країни. Який продовжується у тому числі завдяки тим, хто загинули десять років тому на Євромайдані.
Коли-небудь нас - тих, хто все пам'ятає - не стане. Але ці сенси ми маємо берегти, адже якщо вони не збережуться, нас і не буде. Історія, зрадники і цинізм усе зітруть.
Маємо памʼятати і передати далі.