Моє серце померло вчора
Як можливо й роками тому
Воно було наскрізь чорним
Поглинало собою пітьму
Ти - його безперечний вбивця
Як причина всіх моїх болей
Ти стояв на моєму місці
Чи тобі не достатньо волі?
І душа моя жить не буде
Та твоєї вини тут немає
Усі монстри насправді люди
Свою душу я сам вбиваю
Всі казали "кохання - казка"
Як на крилах політ навмання
Але нам зрозуміти не важко
Що у них через слово - брехня
Бо у мене цих крил не буде
А твої вже давно відпали
Бо ми шлях підібрали забутий
А можливо про нього й не знали
Розірвавши прокляття кола
Ми на ньому впадем одразу
То давай повернемося в вчора
І там зі мною помремо, разом