Записки пасквілянта

@volodymyrboyko Нравится 0
Это ваш канал? Подтвердите владение для дополнительных возможностей

Гео и язык канала
не указан, не указан
Категория
не указана


Гео канала
не указан
Язык канала
не указан
Категория
не указана
Добавлен в индекс
20.09.2018 21:11
реклама
SearcheeBot
Ваш гид в мире Telegram-каналов
Telegram Analytics
Подписывайся, чтобы быть в курсе новостей TGStat.
TGAlertsBot
Мониторинг упоминаний ключевых слов в каналах и чатах.
968
подписчиков
~0
охват 1 публикации
N/A
дневной охват
N/A
постов в день
N/A
ERR %
0
индекс цитирования
Просмотры
Данные по динамике просмотров появляются
на следующий день после добавления канала
Средний охват поста и ERR%
Данные по динамике среднего охвата и ERR появляются
на следующий день после добавления канала
Репосты и упоминания канала
7 упоминаний канала
9 упоминаний публикаций
121 репостов
КАМЕНЬ NEWS
Klymenko Time
Klymenko Time
Недоторкані
Недоторкані
Infoprost
Dubinsky.pro
Infoprost
Dubinsky.pro
КАМЕНЬ NEWS
КАМЕНЬ NEWS
КАМЕНЬ NEWS
КАМЕНЬ NEWS
КАМЕНЬ NEWS
Недоторкані
Украинский
Украинский
Dubinsky.pro
КАМЕНЬ NEWS
Украинский
Rabinovich TV
Украинский
ВРУБ
Украинский
Украинский
Украинский
Украинский
Украинский
Украинский
Украинский
Украинский
Dubinsky.pro
Украинский
Украинский
Каналы, которые цитирует @volodymyrboyko
Упоминаний и репостов не обнаружено
Последние публикации
Удалённые
С упоминаниями
Репосты
Як я й передбачав «по гарячих слідах», кримінальне провадження, у межах якого 19 вересня 2018 року співробітники ОТУ НАБУ намагались встановити в приміщеннях САП апаратуру для негласного зняття інформації, дійсно, було зареєстровано в Генеральній прокуратурі, а точніше – у Генеральній інспекції. Саме підлеглі Уварова й отримали санкцію слідчого судді Апеляційного суду м.Києва на проведення НСРД, об’єктом яких була зазначена начальниця відділу САП Ольга Ярова. Фабула кримінального провадження також не вражає новизною – ст. 368 КК України (отримання неправомірної вигоди).

Зрозуміло, що НАБУ ніякого відношення до розслідування не мало й мати не могло – воно лише здійснювало оперативний супровід, виконуючи доручення процесуального керівника в частині здійснення негласних слідчих дій. Нічого незаконного в цьому немає й заяви Холодницького, що без його дозволу НАБУ не може проводити НСРД, свідчать лише про рівень юридичної грамотності керівника САП.

Але використання спецпризначенців НАБУ без санкції Холодницького – це однозначно злочин. Ніхто, окрім керівника САП та його першого заступника, не може надати дозвіл НАБУ на проведення спеціальної операції. Саме тому Ситник, який вже їхав у Верховну Раду для виступу на Комітеті з питань запобігання й протидії корупції, повернувся назад, довідавшись про затримання поліцією оперативних співробітників ОТУ НАБУ біля будинку Спеціалізованої антикорупційної прокуратури. Бо Ситнику треба було переконати свого заступника Анатолія Новака, якому підпорядковані як Оперативно-технічне управління, так і Управління спеціальних операцій НАБУ, вчинити злочин і направити на місце подій спецпризначенців для силового визволення затриманих без погодження з прокурором.

Втім, нічого дивного в тому, що Новак виконав прохання Ситника, немає. Бо Анатолій Миколайович – це та сама людина, яка в січні 2014 року, перебуваючи на посаді помічника начальника ЦСО А СБ України, розробила план звільнення Будинку профспілок від учасників акцій протесту, внаслідок реалізації якого Будинок профспілок згорів, а кілька осіб загинули. І тому тепер Новак сидить тихенько, як миша, займається своїм домашнім бізнесом (на дружину Новака, Одажиу Катерину Іванівну, зареєстроване ТОВ «С.І.Г.-Безпека», ЄДРПОУ 35866997) і обслуговує забаганки Ситника. Зокрема – надав йому кілька десятків співробітників відділу візуального спостереження ОТУ НАБУ та Управління спеціальних операцій для прислужування в якості хатніх працівників і охоронців.
Читать полностью
Національне антикорупційне бюро України загубило речовий доказ у «газовій справі Онищенка» – «iPhone 6S», який було вилучено в ході обшуку і який зник зі службового кабінету НАБУ. Напевно, у НАБУ зайшли якісь сторонні люди з вулиці й вкрали коштовний пристрій.

https://www.sud-report.org.ua/2018/09/nabu-zahubylo-ajfon-vyluchenyj-v-hazovij-spravi-onyshchenka/
У зв'язку з черговою битвою між НАБУ та САП, у ході якої керівник САП Холодницький з обуренням викрив співроібтників НАБУ, які за ним слідкували, виникає запитання: а чому Холодницький не таврував Ситника за беззаконня два роки тому, коли вони вдвох займались тим самим, у чому зараз керівник САП обвинувачує директора НАБУ? Бо нині під Охматдитом повторилась з точністю до деталей історія, коли НАБУ під процесуальним керівництвом САП у квітні-серпні 2016 року незаконно стежило за Департаментом з розслідування особливо-важливих справ у сфері економіки Генеральної прокуратури України. З єдиним, щоправда, нюансом – у 2016 році Ситник і Холодницький займались стеженням за співробітниками ГПУ без будь-яких законних підстав і без санкції слідчого судді, а лише з метою перешкодити розслідуванню кримінального провадження за фактом участі Ситника в розкраданні землі в ті часи, коли він очолював слідчий відділ прокуратури Київської області. При цьому гроші на проведення такого стеження та облаштування двох стаціонарних постів візуального спостереження дав колишній грузинський консул Нішніанідзе, відносно якого в Департаменті ГПУ розслідувалось кримінальне провадження.

Понад два роки тому НАБУ також намагалось встановити підслуховуючу апаратуру в приміщеннях Департаменту ГПУ, а коли не вдалось протягнути кабель з електрощитової у дворі Департаменту, то Ситник і Холодницький найняли найвідомішого українського шахрая Грішіна (він же ж Грішин, він же ж Гришин, він же ж Семен Семенченко), який 19 квітня 2016 року разом зі працівниками близької до НАБУ охоронної фірми (фірму очолює брат «таємного агента НАБУ Євгена Шевченка») виламали двері в Департаменті ГПУ по вулиці Петлюри й «під шумок» завели в приміщення співробітників ОТУ НАБУ.

Більш того, без санкції слідчого судді, а лише з усного дозволу Холодницького, Ситник облаштував на вулиці Петлюри два стаціонарних пости візуального спостереження за директором Департаменту з розслідування особливо-важливих справ у сфері економіки Генеральної прокуратури України Володимиром Гуцуляком і його тодішнім заступником (нині – перший заступник голови Державного бюро розслідувань) Ольгою Варченко. Ось відео, відзняте співробітниками ОТУ НАБУ з квартири напроти входу в Департамент ГПУ, яке містилось на загубленій НАБУїнами флешці. Хай тепер Холодницький пояснить, який суддя Апеляційного суду Києва дав дозвіл на зйомку подібного відео:

https://www.youtube.com/watch?v=CEsZRoMUlYo

А коли 12 серпня 2016 року прокурори ГПУ виявили стеження за собою й затримали співробітників НАБУ, що без санкції суду слідкували за громадянами, то Холодницький санкціонував використання спецпризначенців НАБУ, які увірвались на територію Департаменту ГПУ, побили та поставили на коліна прокурорів і вивезли затриманих.

Два роки тому Холодницький запевняв, що подібні дії є правильними. Але тепер, коли він сам та його водій стали жертвою спецпризначенців НАБУ, у нього, бачте, загострилась правосвідомість. Тим не менше, Холодницькому рано чи пізно доведеться сісти на одну лаву підсудних разом з Ситником – ці два брати-акробати вже наборолись з корупцією років на 8 позбавлення волі кожному. Причому, з конфіскацією.
Читать полностью
Цікаво, а хто даватиме Ситнику санкції на проведення негласних слідчих дій відносно Холодницького після того, як запрацює Вищий антикорупційний суд – Апеляційний суд м.Києва, як зараз, чи новостворена установа?
Меню в їдальні НАБУ. Ціни вражають не менше, ніж зарплатня співробітників.
З насолодою спостерігаю за тим, як керівник САП Назар Холодницький впіймав підлеглих директора НАБУ Артема Ситника за спробою встановити в САП апаратуру для негласного зняття інформації. Власне, історія один в один повторює події дворічної давнини, коли Ситник і Холодницький намагались встановити аналогічну апаратуру в «економічному» Департаменті Генпрокуратури й незаконно облаштували два пости візуального спостереження за директором цього Департаменту Володимиром Гуцуляком і його заступником Ольгою Варченко.

Два роки тому Холодницький вважав подібні методи законними, тепер, коли сам став жертвою, здійняв ґвалт і закликає покарати Ситника. Нічого дивного, звісно, в цьому немає. А єдине запитання, яке в мене виникає – а хто, власне, є процесуальним керівником в НСРД щодо Холодницького? Варіантів небагато – або Генінспекція Генпрокуратури (хоча це малоймовірно), або Головна військова прокуратура.
Читать полностью
Найпрекрасніше судове рішення з числа тих, що я бачив, було винесене Вищим господарським судом України 26 березня 2014 року в справі № 910/16997/13. Воно, як і належить справжнім шедеврам, невеличке, а резолютивна частина, взагалі, складається з одного речення:

«Виправити описку в резолютивній частині повного тексту постанови Вищого господарського суду України від 19.03.2014 у справі №910/16997/13, а саме замість: "В задоволені касаційної скарги відмовити." читати: "Касаційну скаргу задовольнити".»

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/37878604
Читать полностью
Лихі язики подейкують, що в Херсоні затримали підполковника Служби безпеки України під час мастурбації на дитячому майданчику. Брешуть, негідники! – Дитячий майданчик тут ні до чого. Насправді правнук Дзержинського в ході сеансу онанізму збуджувався не виглядом дітей, а портретом голови СБУ Грицака, висловлюючи в такий спосіб свою любов до Василя Сергійовича.

Як повідомляють джерела, п'яного підполковника СБУ Сергія Миколайовича Рожкова затримали патрульні поліції, побачивши, чим він займається в центрі Херсона. При цьому Сергій Миколайович намагався втекти, загубивши по дорозі службове посвідчення та фотографію голови СБУ. Але його наздогнали й допомогли вдягнутись.

https://www.unian.ua/incidents/10265436-u-hersoni-zatrimali-pidpolkovnika-sbu-za-masturbaciyu-na-dityachomu-maydanchiku-socmerezhi-foto.html
Читать полностью
В етері телеканалу ZIK 18 вересня 2018 року ми з політтехнологом Тарасом Загороднім обговорювали черговий парламентський срач – голова фракції Блоку Петра Порошенка у Верховній Раді Артур Герасимов звинуватив Юлію Тимошенко в тому, що вона не голосувала за визнання Росії агресором. З огляду на явну комедійність подібної заяви від довіреної особи людини, яка вже чотири роки саботує запровадження в Україні воєнного стану, довелось нагадати, хто саме має визнавати факт агресії проти України (президент України), у який спосіб (шляхом видання Указу про запровадження воєнного стану) і відповідно до якої норми (пункт 20 статті 106 Конституції України).

А все інше, зокрема безглузді голосування селищних рад за визнання Росії агресором, – це політична клоунада.

https://youtu.be/CiejET1ifeE
Читать полностью
Свіжа статистика: за першу половину 2018 року прокурори не з’явились у судові засідання в кримінальних провадженнях без поважних причин 2112 разів. Сподіваюсь, до кінця року генеральний, прости господи, прокурор доведе кількість неявок своїх підлеглих до, хоча б, 5 тисяч.
Я просто в захваті від комерційних нахилів «патріотів», які 17 вересня 2018 року штурмували Генпрокуратуру, протестуючи проти того, що Україна відправила додому російського найманця, який воював у Сирії й намагався потрапити в Неньку з території Туреччини. Бо, як заявили «патріоти», «у нас війна з Росією, а під час війни ніякі контакти з ворогом неприпустимі».

От тільки щось я не пригадую, щоби ці «патріоти» брали в облогу Міністерство молоді та спорту, коли в 2015 році міністр Жданов і його перший заступник Гоцул визнали Крим російською територією, від імені України продали в Росію за 170 тис. доларів право виставляти на міжнародних змаганнях кримських легкоатлетів, а гроші прийняли на приватний рахунок, який був відкритий очолюваною Гоцулом громадською організацією.

Коли Жданов забороняв військово-прикладні види спорту, вимагаючи, щоби допризовники платили «смотрящєму» від Партії Регіонів за право готуватись до служби в десантно-штурмових військах, «патріоти» зради також не бачили й Генпрокуратуру не штурмували, наполягаючи на притягненні попсуй-міністра до кримінальної відповідальності. Одначе коли українські прикордонники затримали в аеропорту Харкова й передали поліції російського найманця, оголошеного в міжнародний розшук, а Генпрокуратура відправила його додому на виконання зобов’язань перед «Інтерполом», то це, виявляється, «співпраця з ворогом».

Одне радує: сподіваюсь, що за штурм Генпрокуратури земляки Тумгоєва, які обіцяли російському бойовику організувати дозвіл на постійне проживання в України, подякували «патріотам» згідно з тарифами на подібні акції. І це добре – буде чим відшкодовувати за побиття під Генпрокуратурою журналістки каналу NewsOne.
Читать полностью
Рідкісне естетичне задоволення я отримав 17 вересня 2018 року від того видовища, що розгорнулось на вулиці Різницькій в Києві. Професійні «громадські активісти» на кшталт Корчинського взяли в облогу Генпрокуратуру, вимагаючи від генерального, прости господи, прокурора, щоби він не перешкоджав друзям Авакова продавати «особам кавказької національності» посвідки на право постійного проживання в Україні.

Зокрема в 2016 році ці друзі Авакова пообіцяли організувати дозвіл на проживання в Україні своєму земляку на прізвище Тумгоєв – громадянину Росії, який переховувався в Туреччині у зв’язку з тим, що найманцем воював у Сирії в складі терористичної організації. Змінити країну проживання цьому Тумгоєву було потрібно тому, що в нього закінчувався термін дії російського паспорта.

Кавказька діаспора в Україні пообіцяла Тумгоєву вирішити його проблеми, Тумгоєв 17 червня 2016 року прилетів зі Стамбула в Харків, але в аеропорту був зразу ж затриманий і відправлений за ґрати (він на той час вже був оголошений «Інтерполом» у міжнародний розшук), а замість того, щоби видати йому посвідку на проживання, Україна розпочала процедуру екстрадиції бойовика на історичну батьківщину.

Тоді друзі Авакова залучили друзів генерального, прости господи, прокурора й звернулись по допомогу до адвокатів «Харківської правозахисної групи». Не є секретом, що керівник цієї групи Євген Захаров вже багато років перебуває з Юрієм Віталійовичем у особливих піар-стосунках і ще 10 років тому закликав журналістів не оприлюднювати злочини, які коїв Луценко, оскільки це «ллє воду на млин Партії Регіонів».

Більш того, Захаров публічно виступав на захист кричущих порушень прав людини, які допускала українська влада при екстрадиції іноземців, і закликав видавати в Росію політичних опонентів Путіна навіть якщо вони отримали в Україні офіційний статус біженців. Якщо в Євгена Юхимовича погано з пам’яттю, то я нагадую: саме такою була в 2008 році його позиція в «справі Гангана» – російського біженця Михайла Гангана, якого Луценко, будучи міністром внутрішніх справ, намагався подарувати самарському губернатору Артюхову. Екстрадицію Гангана зупинили двоє людней – вже покійний координатор Вінницької правозахисної групи Дмитро Гройсман і я – попри заклики Захарова не заважати придуркуватому міністру.

Але цього разу Захаров взявся забезпечити сирійського найманця Тумгоєва посвідкою на проживання в Україні. Однак питання не вирішив. Бо Євгену Юхимовичу треба було просто піти до Луценка, домовитись про припинення екстрадиції й купити в Держміграційній службі рішення про надання Тумгоєву статусу біженця – такі рішення коштують не дуже дорого й продаються під машкарою захисту чеченських гомосексуалістів (це зараз модна тема).

Тоді ображені на Захарова та Луценка «особи кавказької національності», які пообіцяли Тумгоєву безпроблемне проживання в Україні, запустили рекламну кампанію, запевняючи, що росіянин, начебто, воював не в Сирії, а на Сході України в складі якихось «добровольчих батальйонів». Зрозуміло, що подібні розповіді розраховані лише на людей, які не здатні користуватись Єдиним державним реєстром судових рішень і не можуть знайти розміщену в ЄДРСР справу №820/83/18 за позовом Тумгоєва до Держміграційної служби. У матеріалах, наданих адвокатами Тумгоєва, ніде нема ані слова про те, що він був добровольцем в Україні. Навпаки: Тумгоєв підкреслював, що є цивільною людиною, ніколи не брав і не збирається брати в руки зброю. А своє небажання повертатись додому він пояснював незгодою з висуненим йому обвинуваченням.

Втім, нехай тепер генеральний, прости господи, прокурор сам розбирається зі своїм Захаровим, якому він колись обіцяв посаду Уповноваженого Верховної Ради з прав людини. Я Луценка та Захарова ще 10 років тому попереджав, що їхня «правозахисна» діяльність добром не закінчиться.
Читать полностью
16 вересня 2018 року весь український народ та прогресивне людство святкують знаменну дату – 3 роки початку діяльності Національного антикорупційного бюро України. Саме 16 вересня 2015 року до роботи приступили перші детективи НАБУ, перетворивши під орудою Артема Ситника цю установу на друге за рівнем корупції відомство після Міністерства молоді та спорту.

Тож не дивно, що директор НАБУ вже публічно пророкує, що невдовзі йому повідомлять про підозру. Але при цьому стверджує, що він буде притягнутий до кримінальної відповідальності через президентські вибори, які наближаються. У етері 112 каналу 16 вересня 2018 року я запевнив глядачів, що Ситник помиляється – його відправлять на лаву підсудних не через вибори, а через скоєння ним низки злочинів.

Втім, у передачі йшлося не лише про непересічну постать Артема Сергійовича. Говорили ми й про трудові успіхи генерального, прости господи, прокурора, а також про те, як людина найближчого оточення Петра Порошенка оплачувала шикарне проживання в Лук’янівському СІЗО садистів з міліцейської роти «Торнадо».

https://www.youtube.com/watch?v=tR1P26V9gQA
Читать полностью
Сьогодні – не тільки 18-та річниця з дня викрадення Георгія Гонгадзе, але й 18-річчя загибелі його викрадача. Вони пішли з життя майже одночасно.

Голос цієї людини є в легендарних «записах Мельниченка», зроблених у кабінеті президента України Кучми; втім, у розшифровці фонограми він позначений як «Невідомий». Це той епізод за 3 липня 2000 року, де Кучма з «Невідомим» обговорює план викрадення Ґонґадзе й «Невідомий» пропонує Кучмі, щоби той дав міністру внутрішніх справ Юрію Кравченку вказівку доручити розібратись з цим Гонгадзе «Невідомому» та Холондовичу (Володимир Онисимович Холондович – тодішній начальник Департаменту оперативно-технічних заходів МВС України, до сфери діяльності якого входило, зокрема, прослуховування телефонних розмов). Оць цей епізод:

Кучма: “Українська правда”, ну це, просто блядь, конєчно, вже оборзєлі…Подонок, блін, єбать. Грузін же, грузін етот.
Невідомий: Гонгадзе?
Кучма: Гонгадзе. Ну, кто-то ж его фінансируєт?
Невідомий: Ну, він активно співпрацює … з …цим, з Морозом. Я в суботу його … з Макієнком.
Кучма: В суд може, хай би юристи подали в суд. Це ж до прокуратури, да?
Невідомий: Нєт, пусть Кравченко скажет на мєня і єщо на (Горбанєєва чи Компанєєва) і Холондовіча.
Кучма: Просто, блядь, відіш лі… єсть мєра, бля, сука, бля.
Невідомий: Гонгадзе, понімаєш…
Кучма: Депортіровать його, блядь, в Грузію і викінуть там на хуй. Отвєзті єго в Грузію і кінуть там. Чеченцев надо, чтоби укралі єго і викупилі.

Саме він, а зовсім не Пукач, керував операцією по викраденню журналіста. Втім, це очевидно для будь-якої людини, яка обізнана з системою МВС України тих часів.

Очолюваний на той час Пукачем Департамент кримінального пошуку – то лише виконавці, яким скеровується завдання на проведення зовнішнього спостереження та установочні дані об’єкта. Бланк завдання заповнюється зовсім в іншому місці й зовсім іншими людьми – тими, хто веде оперативно-розшукову справу відносно цього об’єкта. А завдання, як і постанову про заведення оперативно-розшукової справи відносно Гонгадзе, затверджував він – перший заступник міністра внутрішніх справ Леонід Васильович Бородич.

Бородич загинув 16 вересня 2000 року. Льотчик-аматор, він забажав взяти участь на літаку Як-52 в авіашоу на міжнародній авіакосмічній виставці «Авіасвіт-XXI» в Києві. Участь у таких заходах, м’яко кажучи, не відповідала рівню його льотної підготовки. До того ж Бородич прибув на авіашоу після безсонної ночі (можливо, планував разом з підлеглими операцію по викраденню журналіста) і навіть не розписався в журналі медичного огляду. До речі, коли розпочалось розслідування авіаційної події, підпис Бородича в журналі довелось підробляти – думаю, зараз вже про це можна розповісти. Але ж хто міг відмовити першому заступникові міністра?

Відсутність досвіду не дозволила Бородичу правильно розрахувати висоту виконання фігур: після «бочки» він направив машину в піке, але занадто пізно взяв ручку на себе – і врізався в землю. А за кілька годин по тому з життя пішов і Георгій Гонгадзе.
Читать полностью
В очіуванні Томосу
Проходячи днями повз Печерський районний суд Києва, побачив похоронні вінки. Спочатку я подумав був, що в такий спосіб широкі народні верстви висловлюють своє ставлення до українського, так би мовити, правосуддя. Але виявилось, що то померла суддя Наталія Васильєва.

Наталію Петрівну я знав років двадцять, якщо не більше – ще з тих часів, коли вона курила фіміам Феміді в Куйбишевському районному суді Донецька. Тому звістка про її смерть мене вразила – я якраз підготував прекрасну заяву про відвід судді Васильєвої в цивільній справі за моїм позовом, описав у заяві всі витівки Наталії Петрівни, які не дають їй права розглядати справи за моєю участю, але тепер цей процесуальний опус доведеться відправляти в кошик на сміття. Ех, немає в світі досконалості…
Читать полностью
Народ цікавиться – з якого це дива Спеціалізована антикорупційна прокуратура оприлюднила проект повідомлення про підозру в незаконному збагаченні першому заступникові голови СБУ Павлу Демчині, що був складений детективом НАБУ й направлений у САП для погодження?

Думаю, що ця непересічна процесуальна новація спричинена відсутністю при САП Ради громадського контролю. Це директору НАБУ Артему Ситнику добре – у нього є досвідчені громадські активісти на кшталт члена правління «Центру протидії корупції», екс-члена Ради громадського контролю при НАБУ Дмитра Шерембея, який тричі відбував покарання за квартирні крадіжки і який кримінальне законодавство знає не з чужих слів. А керівникові САП Назару Холодницькому щоби порадитись з громадськістю доводиться проекти підозр публікувати. І це правильно – тепер народ сам може побачити, чим займаються детективи НАБУ і якого рівня документи направляють на погодження до САП.

Цей проект підозри неможливо читати без реготу. Навіть людям, далеким від юридичних баталій, дуже рекомендую знайти час і ознайомитись з цим опусом:

https://www.facebook.com/sap.gov.ua/posts/1360992080670638

Бо їжаку зрозуміло, на що розраховував Ситник, коли давав вказівку відправити цю поему в прозі на погодження в САП – що прокурор ахінею не погодить і тоді можна буде знову випускати Шабуніна з дудками та барабанами, а послу Сполучених Штатів розповідати, що, мовляв, лише через підступи Холодницького НАБУ за три роки своєї діяльності так і не спромоглось похвастатись якимись значущими результатами.

Ну, і вишенька на тортик – щоби народ не сумнівався, на якому смітнику професійні «громадські активісти» на кшталт тих же ж Шабуніна та Шерембея добирали кадри для НАБУ. Детектив, що склав цю безумну підозру, Яндюк Сергій Вікторович, був прийнятий до Національного антикорупційного бюро України попри те, що з попереднього місця роботи – а він після закінчення в 2011 році Національної юридичної академії ім. Ярослава Мудрого служив у званні лейтенанта внутрішньої служби на посаді начальника відділення соціально-психологічної служби Олексіївської виправної колонії №25 – вигнали за професійну непридатність, нездатність працювати з документами й систематичне порушення дисципліни.
Читать полностью
З нагоди реєстрації Національним антикорупційним бюро України кримінального провадження за фактом незаконного збагачення народного депутата Антона Геращенка не можу не процитувати свої пророчі слова, написані в квітні 2017 року на сайті «Хроніки Українських Йолопів». Розповідаючи історію про, так би мовити, замах на народного обранця, я наперед передбачив, що вона неодмінно закінчиться кримінальним провадженням за статтею 368-2КК України:

«… народний депутат Геращенко не має офіційних доходів, достатніх для придбання навіть паркомісця, не кажучи вже про фешенебельну квартиру. І саме цим пояснюється роздратованість Антона Юрійовича публікацією в Інтернет-виданні «Страна» з інформацією про його нове місце мешкання. Тому, щоби якось викрутитись з цієї незручної ситуації, Геращенко, подаючи декларацію за 2016 рік, таки вказав «засвічену» журналістами квартиру на Печерську. Але зазначив, що її з 5 листопада 2016 року орендує його тесть, Олексій Михайлович Шамбур, а власником є якийсь пан Даниленко. Що ж стосується паркомісця, власником якого є все той же ж Олександр Іванович Даниленко (а всього в цьому будинку Даниленко має три квартири – №91, №91-А й №101 та два паркомісця – №61 і №118), то про нього Антон Юрійович, заповнюючи декларацію, геть забув. Добре, що Геращенко хоча б свій автомобіль Hyundai Santa Fe, за яким полювали шпигуни, не забув записав на тестя.

І я навіть не уявляю, як в суді розглядатиметься справа про готування до посягання: за версією Грицака, російські диверсанти мали намір прикріпити вибуховий пристрій до автомобіля Геращенка, коли той стояв у гаражі, не зазначений у декларації Антона Юрійовича. Тож здається мені, що без детективів Національного антикорупційного бюро України розібратись в історії з замахом на державного діяча не вдасться».

https://wp.me/p7OLON-kZ
Читать полностью
Тихо й по-буденному скромно відбулось обрання запобіжного заходу міністру інфраструктури Володимиру Омеляну – ані затриманням підозрюваного, ані блокуванням суду силами домашніх «активістів», ані клопотанням про заставу в розмірі 100 млн. грн. НАБУ нас цього разу не побавило. Причиною тому стала смерть в травні 2018 року Олександра Бобровника – єдиного судді Солом’янського райсуду Києва, який обслуговував забаганки Артема Сергійовича через обіцяну йому директором НАБУ посаду заступника голови Вищого антикорупційного суду України. Нема Бобровника – нема боротьби з корупцією.
Читать полностью
Петровъ и Бошировъ - Страстотерпцы Солсберийскія