Wastelands ?

​​Мені нерідко дорікають за те, що я доволі часто змінюю свою позицію або ставлення стосовно чого-небудь. Колись навіть почула фразу, що я "міняю свою думку частіше, ніж шкарпетки". Кажуть, люди не міняються. Та мені, як мало кому іще, добре відомо протилежне.

Щодня, йдучи по стежині життя, ми отримуємо нові знання, дізнаємося нові факти, формуємо нові судження — наша свідомість постійно зазнає метаморфоз. Та часто люди часто хапаються за свої закоренілі способи мислення, намагаючись підтримати існування того образу, через який вони звикли проектувати свою особистість. Будуючи свої думки (а через них — і вчинки) крізь призму власних стереотипів, люди керуються надійними, але застарілими переконаннями, бо підсвідомо сприймають щось нове як небезпечне. Це сприяє особистісній деградації, бо таким чином індивід обмежує себе від щоразового аналізу здобутої інформації.

Коли щось змінюєш в собі, то, звільняючи місце для нового, позбувайся старого, адже це вже не ти, а тільки пережиток минулого.

Ти — це мить, мить між минулим та майбутнім. 💫

​​Handmaid's Tale/Оповідь служниці 🥀 (2017)

#серіал

Драматичний трилер, знятий за мотивами роману Маргарет Етвуд.

Головною темою серіалу є місце жінки в суспільстві, охопленому апогеєм теократичного тоталітаризму. Події розгортаються в недалекому майбутньому, в новоутвореній державі з біблійною назвою Гілеад (перейменовані США); в центрі сюжету — молода жінка, яка була схоплена військовими-фанатиками та запроторена у сексуальне рабство, як і інші жінки із здоровою репродукційною системою. Їй дали нове ім'я — Фредова, похідне від імені командора, який її утримує, вона — служниця, і основна та єдина її мета — виплекати у своїй утробі дитя для свого господаря й господині.

Серіал дуже тонко передає внутрішні переживання героїв, режисер немов ходить по лезу людської душі, перебуваючи на кордоні між добром та злом, обов'язком та мораллю.

З першого погляду "Оповідь служниці" важко назвати антиутопією, бо уже сьогодні шириться тенденція атеїстичного світогляду, але деколи мене й справді вражає кількість людей, що й досі живуть пережитками минулого.

Українською перекладений тільки перший сезон, загалом сезонів два (є російський переклад); на початку червня з'явиться третій.

Nolite te bastardes carborundorum!

​​Життя — це не розвага, і постійно відпочивати не вийде. Щодня потрібно вставати, брати на плечі свій хрест і підійматися на гору. Уникнути не вийде: коли опустиш вантаж, він стрімко покотиться додолу, а ти за ним услід. Знаєш, після таких падінь значно важче звестись на ноги, аніж витримати спочатку свій тягар.

Або ти сильний, або тобі немає чого жити — в цьому світі немає місця для слабких. Страждання протилежно пропорційні боротьбі: що більше ти борешся, то менше страждаєш, і навпаки. Тож, якщо ти не готовий зібрати усю свою неміч та страх в кулак і пожбурити до біса, будь готовий провести решту життя в злиднях та животінні.

Ні, я не стверджую, що відпочинок потрібно витіснити зі свого повсякднення, я лише хочу донести, що він не має займати більшу частину твого часу.

Якщо ти не розвиваєшся, ти деградуєш, і середини НЕМАЄ. 🏔️

​​Ви коли-небудь замислювались, навіщо люди живуть? Навіщо вони існують? Навіщо існує будь-що живе?

Більшість людей знаходять якесь фантомне оправдання своєму буттю, так званий "сенс життя". Ставлять собі цілі, тим самим зафарбовуючи його в різні барви, маневруючи серед химерних відтінків. Та всі ці визначення — лише ілюзія, сформована завдяки еволюції — розвитку ЦНС (центральної нервової системи). Наше основне прагнення у цьому світі, яке нас так споріднює з тими ж тваринами, рослинами, бактеріями, — це вижити, незважаючи ні на що. Можливо, це здається вам чимось далеким, небуденним, і у вас немає до цього прямого відношення, але скажу більше: будь-які ваші дії керуються цим несвідомим прагненням — інстинктом виживання. Будь то похід у парк чи читання книги — ланцюжок трансформованих інстинктів, інтерпретованих через сучасні нам цінності, приводить до єдиного витоку. Ось, наприклад, читаючи книгу, ви намагаєтеся поглибити свої знання (з творів художньої літератури також можна багато чого дізнатися), і, напевно не усвідомлюючи, цим хочете виглядати більш привабливими у очах потенційного партнера, щоб згодом мати більше шансів привести на цей світ потомство та продовжити існування (себто виживання) роду людського. Ви йдете на прогулянку з друзями, щоб весело й цікаво провести час, стимулюючи у вашому мозку вироблення серотоніну, ендорфіну та інших "гормонів щастя", які приймають невід'ємну функцію у забезпеченні нормальної життєдіяльності організму індивіда.

Напевно, у вас виникне контроверсійне запитання (противага) щодо самогубців: чому вони, як представники живих організмів з найважливішою своєю життєвою ціллю — вижити, добровільно йдуть з життя? Як написано вище, в процесі еволюції більшість інстинктів трансформувалася, підлаштовуючись під нашу сучасність, буденність, а самогубство — спосіб позбутися проблем у випадку, коли людина не в змозі ніяк їх вирішити. Отже, виходить такий парадокс: індивід намагається полегшити своє виживання, протидіючи від проблемам, але цим самим втрачає увесь зміст боротьби з ними, ставлячи хрест на своєму існуванні.

У підсумку виникає запитання: а яка тоді мета того виживання? Я не знаю. Напевно, це вище нашого розуміння. Думаю, воно просто є.

Welcome to the new reality! 🌒

​​#музика

Ідеальний саундтрек для подорожі в туманну порожнечу наодинці зі своїми депресивними думками. 🍂

​​ГМО

Тема досить цікава та популярна, але, переважно, для старшої частини населення. Але все одно раджу прочитати, може, щось розкажеш своїй бабі, яка о 7 годині ранку прямує маршруткою в інший кінець населеного пункту на базар, щоб купити "натуральні" овочі-фрукти.

Почну з того, що весь страх та неприязнь до ГМО базується на відсутності елементарних знань про них. Народне упередження стверджує, що чужорідні гени можуть порушити здоров'я, або взагалі спричинити мутації і в самих споживачів. Ви серйозно, чорт забирай? Що, листя на голові з'явиться, і корінь з дупи проросте?

Перш за все, генна інженерія допомагає зробити сільськогосподарських рослин та тварин більш стійкими до посух, надмірної вологості та хвороб, що збільшує швидкість вирощування та об'єми продукції. Так, можливо, для нас це не дуже відчутно, але, наприклад, більшість країн Африки гостро відчуває проблему нестачі харчових ресурсів. Також завдяки ГМО продовжується термін придатності та покращується зовнішній вигляд їжі. І, я вважаю, найголовніша перевага генної інженерії полягає у відносно низьких фінансових затратах для вирощування й постачання генно-модифікованої продукції у порівнянні з "чистими". Чи в тебе зайві гроші знайшлися?

Єдиним, на мою думку, недоліком ГМО-продукції є непереносимість конкретною людиною продукту, гени якого вживили в інший. Але тут важливу роль відіграє людська неуважність: що тобі заважає перечитати склад на звороті?

І, на останок, цікавий факт: славнозвісна зелена наліпка "Без ГМО🌱" не означає відсутність їх у товарі, а лише свідчить про те, що їх кількість не перевищує певної позначки.

​​​​Мотивація і дисципліна

Коли ви ставите собі ціль, ви запитуєте себе: "Чому мені це потрібно?", часто обіцяєте собі якусь нагороду, і, коли справа справді варта зусиль, починаєте прямувати до неї. Ви намагаєтеся мотивувати себе до її виконання, тобто надати нашому лінивому мозку раціональний аргумент, навіщо відчиняти енергетичні резервуари та використовувати дорогоцінні ресурси.

Ми рухаємось, доки попереду нам сяє яскраве світло мотивації. Але, думаю, вам відомо, що вона з часом розпорошується вітром і залишає вас на півдорозі один на один з перешкодами.

Дисципліна ж — не така короткотривала. Завдяки силі волі вона заставляє нас йти, незважаючи на будь-які зовнішні чинники. Коли ми визначаємо собі чергову ціль, варто не марити майбутньою нагородою, а рухатись, орієнтуючись не так на результат, як на сам рух. Тобто сприймати його не як проміжну ланку між теперішнім та бажаним становищем, а як процес, іманентний самій цілі.

Мотивація — тимчасова, дисципліна — ні. ⚡

​​Недавно, ширяючи просторами Інстаграму, я наткнулась на пост знайомств під світлиною якогось доволі відомого блогера (так, не сперечатимусь, це поширене явище), під яким публікувалися сотні-тисячі коментарів.

Користувачі писали щось типу короткого резюме про себе, намагаючись загорнути себе в особливу обгортку, щоб з-поміж інших ідентичних "вакансій" обрали саме її, але, чорт забирай, невже їм не ріже око явна одноманітність серед цих "особистих рекламок"? Як смішно виглядає особа, свідомість якої вариться в казані індивідуалізму, нерозумного егоїзму, породжуючи безпідставні твердження власної важливості в суспільстві. Сучасний медіаринок плекає цю рису серед мас, адже, погодьтесь, такій людині-важниці легше продати свою продукцію — великому цабе потрібні надсучасні дорогі брязкальця, щоб підкреслити свою значимість. Ще з пелюшок дітям товкмачать у голови, що вони особливі й неповторні, що від них щось залежить; та це лише черговий маніпулятивний трюк, ілюзорна завіса над тоталітарним устроєм минулого, де максимально нівелювалися міжлюдські відмінності, вбивалася особистість в людині, втоптуючи останню в безлику сіру масу.

Що ж, тепер ми снуємо серед яскравої, різнобарвної, та все ще безликої маси. Окремий індивід тут — ніщо в цьому світі, крихітна клітина у тілі суспільства, інтереси якої невеличка група "великих світу цього" навчилася використовувати в своїх меркантильних цілях — зазвичай збагатитися.