Мотивація і дисципліна
Коли ви ставите собі ціль, ви запитуєте себе: "Чому мені це потрібно?", часто обіцяєте собі якусь нагороду, і, коли справа справді варта зусиль, починаєте прямувати до неї. Ви намагаєтеся мотивувати себе до її виконання, тобто надати нашому лінивому мозку раціональний аргумент, навіщо відчиняти енергетичні резервуари та використовувати дорогоцінні ресурси.
Ми рухаємось, доки попереду нам сяє яскраве світло мотивації. Але, думаю, вам відомо, що вона з часом розпорошується вітром і залишає вас на півдорозі один на один з перешкодами.
Дисципліна ж — не така короткотривала. Завдяки силі волі вона заставляє нас йти, незважаючи на будь-які зовнішні чинники. Коли ми визначаємо собі чергову ціль, варто не марити майбутньою нагородою, а рухатись, орієнтуючись не так на результат, як на сам рух. Тобто сприймати його не як проміжну ланку між теперішнім та бажаним становищем, а як процес, іманентний самій цілі.
Мотивація — тимчасова, дисципліна — ні. ⚡
Коли ви ставите собі ціль, ви запитуєте себе: "Чому мені це потрібно?", часто обіцяєте собі якусь нагороду, і, коли справа справді варта зусиль, починаєте прямувати до неї. Ви намагаєтеся мотивувати себе до її виконання, тобто надати нашому лінивому мозку раціональний аргумент, навіщо відчиняти енергетичні резервуари та використовувати дорогоцінні ресурси.
Ми рухаємось, доки попереду нам сяє яскраве світло мотивації. Але, думаю, вам відомо, що вона з часом розпорошується вітром і залишає вас на півдорозі один на один з перешкодами.
Дисципліна ж — не така короткотривала. Завдяки силі волі вона заставляє нас йти, незважаючи на будь-які зовнішні чинники. Коли ми визначаємо собі чергову ціль, варто не марити майбутньою нагородою, а рухатись, орієнтуючись не так на результат, як на сам рух. Тобто сприймати його не як проміжну ланку між теперішнім та бажаним становищем, а як процес, іманентний самій цілі.
Мотивація — тимчасова, дисципліна — ні. ⚡