Місто дихає тихо — значить, заснуло.
Осінь ходить навшпиньках між фортецями, де
над дахами немає зірок. Шумлять клени понуро.
Сонце встане над містом бідних і добрих людей.

Ти поїхав сто років тому і сказав: не сумуй.
Дав коня і учив мене, як вести війни.
Програв той, хто не пробачив комусь.
Переміг той, хто залиши́вся спокійним.

Так, утрати болять. Шлях твій буде тернистим.
Та якщо пройдеш бій з чистим серцем і сухими очима,
тоді клени без жа́лю скинуть останнє листя,
осінь без жа́лю до себе піде на спочинок.

І буде сніг, наче манна для середмість.
Листопад доспіває останні псалми.
Принесе білий ворон омріяну вість:
скоро прибуде гість із далеких місць.

Знаєш, я ще ніколи так не чекала зими.

2018

пам‘яті часів, коли я ще чекала на зиму🥺