Тепер постає питання.

Що робити з важкими?
Основні вказівки не змінювались, але є певні уточнення:
1.Не давати пити
(При спробах інтубації, вода в шлунку нам не товариш)

2.Не поїти і з інших причин, шукайте поранення черевної порожнини.

3.Якщо лити сольону водичку то скільки? Всі хто бачив мій прямий ефір з паном Василем Левчуком, знають. (Питання, як її гріти досі залишається відкритим для більшості екіпажів).

4. У випадках пневмотораксів досі не було жодного випадку, де потребувалась негайна декомпресія, оклюзійок вистачало аби довезти до медеваку і передати на стаб.При потребі: вогонь! (Місце зустрічі змінити неможливо)

5.А ось щодо важких і афективних гострих стресових реакцій мене не попереджали, блять.
І тут я би звичайно тримав коло себе заряджений шприц Діазепаму.
Але такого добра, в нас дефіцит, тому поки словесно...

На прикладі: з трясущимися руками мехвод каже, що на нас їде танк.

За день евакуації я вже зірвав голос кричавши йому не наїжати на протитанкові міни та тікати з під градів*