Про кохання в пісні, про бога - вірші
Доки не захлинешся в сухоті кашлю
Волаючи "слава!" тому чи іншому.
Бо виживуть тільки ті, що найкращі,
Ти ж бо серцем не вийшла, вроджена достроковість,
Ритмів і слів не сказанність, нездоланність.
Про головне мовчати (кричати вголос)
Так вчила мати, тож і приймай як даність.
Так я слухняно (вдячна) прийму спадковість,
Буду плекати потай безпутну сутність,
Точним мірилом правди вважати совість,
І цінувати старших безгрішну мудрість.
Так я ставала (може здавалась?) ліпше,
Менше пила (натще), не була ледаща
Тільки на шиї зашморг стискав сильніше.
І з кожним днем ставало все важче й важче
Стримати голос. Струмом руйную тишу,
Хай за спиною палять мости і башти.
В пісні - кохання, бога шаную віршем,
А про тебе мовчатиму, так для обох накраще.