STALKERUA

Агентуру Трамп порізав, відповідно, внутрішній дестабілізуючий фактор втрачається.

— Навряд чи Путін дасть реалістичні вимоги під час перемовин, а якщо це буде зупинка по ЛБЗ, то і мир буде доволі умовним. Нас ніщо не зупинить у роботі на послаблення й знищення ворога.

— Зараз з нашого боку, з боку нашої дипломатії, йде грандіозна гра, завдання якої — сформувати для Трампа наш образ як сильної й готової до опору країни, проте такої, що готова підписати угоду. Водночас наші роблять усе можливе для того, щоб РФ дала максимально нереалістичні умови й не пішла на угоду.
У такому разі фактор Трампа буде для нас максимально позитивним.

Якщо ви дочитали до цього моменту, то ви молодець. Бо все це вилами по воді писано, і в нашому світі не варто загадувати. Ворог може посипатись будь-коли, тому варто робити все задля перемоги, не озираючись на геополітичні ігрища. Бо вони обговорюють ті події, які створюємо ми!

Просили дати оцінку останнім заявам Трампа.

— Питання закінчення війни не залежить від США. Війну може закінчити РФ, припинивши наступальні бойові операції й домовившись вийти з нашої території (принаймні станом на 2022 рік), або ж Україна, капітулювавши.

— Нинішні розклади, які нам просувають, є неприйнятними. Згідно з ними, РФ закріплює за собою окуповані території, з неї знімається частина санкцій, відповідно, Путін отримує перерву для відновлення й модернізації армії. Отримує «перемогу» у вигляді вето на вступ України до НАТО. І за все це не несе жодної відповідальності, а предметом торгу з боку РФ є лише обіцянка не проводити наступальні операції???

— Єдиним більш-менш прийнятним для нас сценарієм є торг нашою участю в НАТО задля обміну цієї обіцянки на окуповані після 2022 року території, особливо південні, на яких в окупації проживає безліч українців.
Предметом торгу може бути «демілітаризація» звільнених таким чином територій, вода в Крим, повернення зайнятих нами територій Курщини, ну і відмова від вступу до НАТО.
Правовий статус Криму й ОРДЛО (до 2022 р.) міг би бути подібний до статусу оренди Гонконгу британцями.
Я хочу наголосити, що мінімально такий варіант є для нас прийнятним. Це не перемога, але це той «справедливий мир».

Проте на це ніхто не піде. Путін воює за території, а не за ефемерну «денацифікацію», яка лише стала ідеологічним прищем на тлі необільшовицької московської ідеології, і не через «розширення НАТО». У голові цієї радянської суки є лише одне бажання, воно зациклене до безумства — відновлення СРСР на мапі світу. Тому він і веде війну не за гроші, ресурси чи вплив, а лише задля відновлення совка, розпад якого він вважає найбільшою трагедією власного життя.

— Україна справедливо може не погодитися на неадекватне перемир’я. Сили та ресурси у РФ поступово виснажуються. Прямо зараз ми можемо спостерігати, що і вони теж почали сипатись, а враховуючи їхній масштаб та характер ведення війни, можна спрогнозувати, що сипатись вони будуть значно швидше, ніж ми, хоч і запас міцності у них більший.

— Нам не варто забувати, що найтяжчий і найсильніший удар навесні 2022-го ми витримали виключно завдяки власним ресурсам. Та жменька західних ПЗРК і гранатометів не зіграла суттєвої ролі.
У той час, коли ворог був біля столиці, а західні лідери давали нам кілька діб, — ми вистояли.
Ми вистояли і минулої зими, коли без надання нам допомоги, із бажанням минулої американської адміністрації заморозити війну, нам обрізали постачання.

Вистоїмо і зараз. Бо найважче і найгірше — позаду.

— США ж понесуть колосальні втрати у разі відмови від підтримки України або ж від просування у нас вигідної для Кремля угоди.

1. США цим визнають, що час їхньої гегемонії у світі минув, світ тепер багатополюсний, і їхню думку перестануть враховувати. Своїм рішенням вони посилять Путіна й інших диктаторів.
2. Це, у свою чергу, призведе до ефекту доміно, який почався з Іраку й Афганістану, проте зупинився на нас. Далі буде активізація безлічі конфліктів, які були заморожені, у тому числі завдяки діям США. Це і тема з курдами в Іраку, тайванське питання, конфлікт у Балтії, ймовірний розквіт ІДІЛ і дуже багато чого іншого.
3. Із втратою домінуючої позиції США неминуче відбудеться криза альянсу НАТО. Загальноєвропейський проєкт оборони, який неодноразово раніше розглядався, може відродитися. У результаті більшість американських союзників сформує власний безпековий договір, який очолять Британія, Франція та Німеччина. США ж у такому разі втратять більшість союзників, адже і Австралія, і Нова Зеландія з Канадою — це країни Співдружності. Це призведе до ще більшого ослаблення США на геополітичній арені.

Прийнявши й пролобіювавши умови Путіна, Трамп із президента, у якого є шанс зробити Америку знову великою, може побити антирекорд Обами й стати найгіршим президентом в історії США.

Ну і наостанок трохи позитиву:

— Навіть за умови, що Трамп піде на умови Путіна, це для нас усе одно краще, ніж варіант поступової здачі України, який нам пропонували демократи. Бо ми можемо не піти на це рішення.

Келог заявив, що вірогідність того, що Україна поверне собі ядерну зброю — мінімальна.

Проте тут виникає інше запитання. А хто буде питати дозволу у США?
Ми є суверенною країною і маємо повне право на створення ядерної зброї.

Штати могли нам, щось диктувати за наявності агентури та купи агентів впливу.
Проте станом на сьогодні Трамп порізав усю цю грантово-ЦРУшну гниль. А інших важелів тиску на нас у США нема.

Звісно, альтернативою було б кратне збільшення військової допомоги, фінансування найманців, обмежена участь військових з блоку НАТО(авіація, ППО, арта, прикриття кордону з Білоруссю) і у кінцевому результаті програш РФ у війні.

Проте данний сценарій є хоч і реалістичним, проте менш ймовірним ніж відновлення ядерного статусу Україною.