Дідух - важливий символ Різдва на рівні з кутею. Це був перший або останній зібраний сніп, що підкреслює віру у магічну силу початку або кінця будь-якої справи.
Назву свою він бере від слова "Дід", що знов свідчить про зв'язк з духами предків і наскільки це було важливо у різдвяні свята.

Вважалося, що заносячи у дім дідуха, заносиш і духів предків, які в тому дідуху сидять. Тому його навіть кормили кутею різними способами залежно від регіону: десь ставили кутю поруч, десь вставляли у сніп ложку, десь навіть дві (одна ложка жіночим духам, друга - чоловічим), а десь просто сипали кутю у середину дідуха.

Знову ж, залежно від традицій місцевостей, дідух мав різний вигляд. Це міг бути просто сніп або зроблений у формі лялечки, з ручками та ніжками. Десь навіть прикрашали стрічками.

Після свят його виносили с хати, бо все, погостювали померлі родичи, і досить. Позбавлялися дідуха або підпалюючи його, або відносячи на високий дуб, де його могли з'їсти птахи. Останнє було свого роду жертвоприношенням: сила життя у вигляді рослин передавалася силам природи у вигляді птахів.

І так, дідух, як і кутя, теж був у скандинавів. Наприкінці свят його віддавали як шану коням Одіна.

#цікаве_під_подушку
#цікавинки