СТУС

СТУС - 015 | Пуританин - Подих війни [2023]
https://ctyc.bandcamp.com/album/015
Alternative / Rap / Hip-Hop, Bucha, Ukraine

"Пуританин - це альтернативний реп з міста Буча. Ці треки були записані під час найжахливіших подій для мене і моєї країни. Вірю, що світло переможе темряву.
Подяка тим, хто залишається поряд.
Ми живі і цього нам досить."

Ніколи до цього не думав, що стану видавати реп/хіп-хоп на касеті, але конкретно цей альбом мене дійсно вразив до глибини душі. В даному випадку міцний речитатив під звуки сирен сильніше всього описує весь той спектр емоцій від апатії до печалі, з якими вже кожен з нас згадує перші місяці війни. 

Структурно альбом складається з шести пісень, кожна з яких записувалась ще в ті часи, коли ми ще мало розуміли що взагалі відбулося і як з цим далі жити. Відчуття, ніби через півтора роки довелося вскрити консерву з чистими і виразними емоціями, котрі дійсно нагадали мені істинні цінності, мною особисто за цей час вже трохи підзабуті. Це як той самий епізод в серіалі, перед кульмінацією, котрий остаточно дає зрозуміти головні нарративи сюжету, показуючи події з минулого під іншим, герою до того ще не звіданим кутом.

Найголовніше, що альбом наразі робить і чому він мав релізнутись саме зараз, коли зима вже знов стучиться в двері - нагадує, чому кожен з нас досі повинен робити все від себе залежне, щоб якнайшвидше та з якомога меншими втратами виграти цю війну.

Пару слів ще хотілося б сказати про візуальне оформлення альбому на касеті. Мені довелося все робити з нуля і я поставив собі за мету візуально відтворити наразі недосяжну гостроту емоцій, після яких лишилася лише апатія та вигорівша свідомість. Саме тому на обкладинці зображене графіті з хлопчиком біля вогню, від італійського неопоп художника TVboy, котре знаходилось у трикутнику Буча-Гостомель-Iрпінь.

Якщо зараз взяти і поїхати на те саме місце, де воно було залишене - вас зустрінуть лише голі безжиттєві бетонні стіни, з єдиною візуальною заціпкою у вигляді напису SOS, котра напевне дасть кожному з вас потужний заряд апатії, з відчуттям безповоротно втраченого моменту.

Єдине, що наразі залишається - пам’ятати його, помістивши у своє серце горіти той вогник, котрий був залишений нам в якості послання на майбутнє. Йти далі до мети, незважаючи на будь-яку зраду, тримаючи полум’я надії в якості оріентиру.
І триматись разом.

Тираж видання, з бобинками кольору сірих безжиттєвих бетонних стін - 20 штук

Всім привіт, любителі касеток 😎📼
Помітив, що останній раз вітався з вами ще рік тому, треба можливо якось частіше це робити)

Наразі я досі працюю над “особливою штукою”, про яку говорив місяць тому. Так, мені б самому хотілося пошвидше його закінчити, але ще треба трохи часу. Натомість можу вас всіх запевнити, що дане спецвидання буде унікальним в своєму роді, як стосовно оформлення, так і щодо самого формату касети, такого ще ніхто не робив 👀
Сподіваюсь я трохи втамував вашу спрагу до особливих речей 😉

Ще хотів би зробити невеличкий анонс одного релізу, котрий я нещодавно віднайшов і який мене емоційно вразив, до того ж нагадавши мені про деякі важливі речі у цьому житті

Очікуйте на реліз завтра, вже закінчую з його оформленням.
Всім дякую за увагу 😌✌

СТУС - 014 | Василь Ріхтер - Дев’ять життів [2023]
https://ctyc.bandcamp.com/album/014
Alternative / Indie rock / Psychedelic rock, Kyiv, Ukraine

Якщо чесно, то про цю “самобутню інді суміш з присмаком гаражного та сьорф року” я знав вже давно, ще як альбом тільки-тільки потрапив на бендкемп. Щоправда, на всі мої вмовляння та пропозиції до співпраці я отримував лише відмову, тому до його першого релізу на касеті я не маю ніякого відношення.

Проте одного дня все змінилося, коли ми з Ріхтером зустрілися біля входу в гримерку на одному з концертів. Тримаючи в руках партію касет для Нового твого, я починаю помічати, що розмовляючи зі мною - дивилися не на мене, а на моїх кольорових маслят. Іскра, буря, безумство - і от ми вже домовляємось за подальшу співпрацю по виготовленню другого тиражу.

Що ж, іноді все таки те що ти робиш - говорить голосніше за будь-які твої слова 😌☝️

Якщо вже почати говорити за альбом, то в цілому всі дев’ять життів треків слухаються на одному диханні, відчуттями переносячи тебе у ті бородаті часи, коли було модно виряджатися як головний герой з Бременських музик або з фільму “Вусатий Фанк”

Коли для моцного тусіча на хаті було достатньо якогось совкового дешевого касетника і пари магнітоальбомів андеграундного рок-н-ролу - погамселили хвилин 30, чекаєте дві-три хвилини поки власник хати відмотає плівку назад і знов по новій, поки плівка врешті-решт не зажується (або поки до вас не завітають пару людей в погонах і всіх пов’яжуть, бо таке слухати взагалі-то не можна, що ви тут собі удумали)

Такс, щось мене трохи занесло 🌚
Особисто мене вразили перші два треки і останній:

“То моя земля” нагадала мені той самий перший день, котрий вже ніхто з нас не зможе забути. Коли у багатьох пар буквально обірвались відносини, бо не змогли бути поряд в той час.

“Господь допоможи”, зі своїм нарочито відчайдушним звучанням і госпелом в словах вже відсилає нас до морального вигорання після декількох місяців суцільної концентрованої тривоги, котрі навіть мені далися свого часу дуже тяжко. 

Ну а в треку “Загублена в собі” моє серце попросту знайшло відлуння своїх вічних проблем в пошуку тієї людини, кому хотів би всіціло довірити всього себе.
Також ще подобається соляк пісні “Штані”, але то вже більше до моїх слів про те, що альбом в цілому по звуку відчувається однорідно.

Тираж оновленого видання, з кольоровою касетою і двома бонусними треками (один з котрих взагалі секретний і його ще ніхто ніколи не чув) - 25 штук

Такс, на годиннику рівно 12:38, а тому саме час презентувати ту саму особливу штуку, про котру я мовив раніше.
Чому саме 12:38?
Це не питання з однозначною відповіддю, намагайтеся просто це відчути і тоді ви все зрозумієте.

Отже, ціла низка факторів вилилась в те, що я вирішив вперше в своєму житті зробити щось особливе для релізу. У такого може бути багато імен - Делюкс едишн, спешиал едишн, спеціальне видання, тощо. Це все зараз не має значення. Головне, що треба усвідомити - я намагався філігранно, з любов’ю та трепетом осягнути всю душу виконавця та передати її у тому форматі, у якому її врешті-решт зрозуміють.

Звісно ця штукенція не має коштувати дешево, звісно у неї суперобмежений тираж (всього 5 штук, до речі).
Раджу розцінювати це спецвидання чисто як подарунок відданого фаната таким само відданим його фанатам. І не вагайся лише в тому випадку, якщо ти його слухач номер один і хотів би зробити все можливе, щоб доторкнутися до душі свого кумира-провидця 😌✨

І це не просто зараз мої словесні прикраси - кожен екземпляр унікально і вручну підписується самим Василем
(і також кожна коробка буде вести до закритого особливого чату, де в тебе буде можливість спитати в свого кумира все що завгодно, але я тобі цього не казав 🤭)

Став емодзі полунички, якщо хочеш щоб цей шедевр потрапив на спотіфай
😜💅

У цей понеділок, 25 числа, я хочу презентувати одну дуже особливу штуку, котра стосується мого 12-го релізу і котру можна вважати тим самим сюрпризом, який я так довго готував.

Якщо коротко, то це буде Щ О С Ь, всередині чого ще будуть усілякі цікаві ніштяки, такий типу макгафін, для тих хто в темі 🙃
Не хочу йти поперед основного анонсу, тому це поки все.

P.S. Коли я монтував рілс анонсу релізу - я взяв шматочок треку Ключиці, заповільнив його та додав ревербу. І я вам що скажу - це додало пісні якогось особливого шарму, додало ваги словам виконавця і… в цілому мені сподобалось ❤️😌🎧

Кожна перлина унікальна, кожна має свій неповторний паттерн та шлях утворення
Єдине що об'єднує їх - всі вони роблять наш світ яскравішим та цікавішим

Пам’ятаєте, як я згадував про те, що вже ніколи не стану тим, ким був раніше? Так от, це стосується і мого лейблу також. Я зрозумів, що не хочу бути просто видавцем касет. Я хочу дарувати людям відчуття, емоції від особливого ритуалу занурення у творчість улюбленого виконавця, тієї самої щирої розмови тет-а-тет.

Саме тому мною було прийняте рішення змінити дизайн, зробити камінг-аут ребрендинг, щоб чіткіше дати зрозуміти кожному, хто мав нагоду доторкнутись до робіт СТУСу або хоче це зробити - тут іноді відбувається щось на грані дивного, милого та цікавого. Те, що не хочеться нікому показувати, але до чого хочеться повертатися щовечора, поки ніхто не бачить.

Нова перлина пробудилася! 😌🎧