якщо побачите навесні
як розливається озеро
в центральному парку
то сльози мої
дощово-невпинні
підземно котяться

якщо раптом помітите
як тріскається шкіра землі
то тіло моє
вітрами та спекою облущене
вогнем внутрішнім обпалене

якщо побачите як сік кавуновий
розтікається щоками трави
то кров моя
необачно пролита

якщо раптом піймаєте за хвіст
холодний свист
міжміського поїзда
то думки мої
тихі смутні невпинні
повітрям розлітаються

якщо почуєте у світанкових заростях
голос роси
то моє серце тріпоче
ящіркою
скидається рибою річковою

несамовите
бентежне